Здатність до вербального та невербального спілкування складається з уміння й бажання взаємодіяти з іншими людьми для обміну ідеями, думками й почуттями. Більшість дітей учаться спілкуватися для того, щоб задовольняти свої потреби та/або ефективно взаємодіяти з улюбленими дорослими.
Немовлята проявляють перші спроби комунікувати безпосередньо із самого народження й роблять це за допомогою звуків (плачу, крику, писку), міміки (зорового контакту, посмішок, гримас) і пантоміміки (руху ніжками у випадку хвилювання або невдоволення, а потім і жестів, наприклад, указуючи на щось). Коли дорослі реагують на зусилля малюків, ті продовжують розвивати свої навички спілкування, аби вправніше повідомити про те, чого вони потребують або чого хочуть.
У перші кілька років життя навички спілкування дітей розвиваються не щоднини, а щогодини:
- Новонароджене немовля притискається обличчям до грудей матері, яка у відповідь каже йому: «Зголоднів, мій маленький. Я тебе зараз погодую». Так дитина дізнається, що її близькі реагують на її сигнали й перші спроби комунікації.
- 9-місячний малюк, сидячи на високому стільчику, починає бавитися з їжею, ніби прибираючи її з тарілки руками. Батько зауважує його жест і каже: «О, та ти вже, я бачу, підкріпився. Як щодо того, щоб вибратися зі стільця й вирушити в парк?». Так малюк починає розуміти, що може успішно доносити свої бажання до батьків.
- 12-місячна дівчинка, гуляючи парком, указує на щось дуже важливе й каже дідусю: «Бічка! Бічка! Бічка!». Він каже: «Мені дуже шкода, маленька, але я не розумію. Не могла б ти повторити ще раз?». Вона продовжує вказувати й повторює ще кілька разів. І нарешті дідусь каже: «А! Білочка! Бачу її на тому дереві!». Завдяки даній ситуації дівчинка дізнається, що її близькі будуть намагатися зрозуміти те, що вона прагне їм сказати.
- 3-річний малюк розмовляє з мамою по дорозі додому із садочка. Він розповідає їй, що любить пісні й солодощі, але йому не подобається, який пісок сипучий. Мати слухає та ставить йому запитання. Так малюк дізнається, що те, що він каже важливе для його близьких і що він уже добре викладає свої думки.
Поради батькам, як краще реагувати на спроби комунікації дитини
Реагуйте на жести, погляди та звуки, що видає ваш малюк
Коли малюк тягнеться до вас, щоб ви взяли його на руки, виконайте його бажання, поцілуйте та прокоментуйте простими словами: «Хочеш на ручки?». Коли він щось белькоче, порозмовляйте з ним. Коли дивиться на вас, установіть зоровий контакт і теж порозмовляйте. Такі реакції дадуть дитині зрозуміти, що її спроби є важливими та ефективними, отже, вони будуть стимулювати її продовжувати розвивати навички спілкування.
Розмовляйте й вислуховуйте дитину
Коли ви розмовляєте з дитиною, дайте їй час на те, щоб зібратися з думками та сформулювати свою відповідь. Установіть зоровий контакт на рівні дитини. Це продемонструє ваше бажання почути те, що вона хоче сказати. Ставте відкриті запитання: «Що ти думаєш про сьогоднішню дощову погоду?», «Як ти думаєш, в який бік прямує дощ?», «Як ти думаєш, дощ допомагає квітам рости?», «Чому небо таке сіре?». Така розмова допомагає малюкові переконатися в тому, що в нього виходить спілкуватися, і мотивує на подальший розвиток своїх умінь.
Допомагайте дітям проявляти розмовні навички
Дайте дітям можливість проявити своє вміння розмовляти: «Отже, ти маленький голодний хробачок, який хоче з’їсти все на світі? Чого б тобі хотілось? Давай перерахуємо все, що ти хотів би з’їсти».
Розкажіть дитині про невербальне спілкування
«Вітю, бачиш, як Катя піднімає руки, щоб закрити обличчя? Їй не подобається, коли ти кидаєш м’яч так сильно. Я знаю, що ти можеш кидати його не так сильно, щоб їй хотілося продовжувати з тобою грати».
Поважайте й визнавайте почуття вашої дитини
Діти будуть набагато частіше ділитися своїми думками й почуттями, якщо вони знають і впевнені в тому, що їх не засудять, не передражнять або не піддадуть критиці. Ви можете співпереживати досвіду дитини, але не погоджуватися з її моделлю поведінки. Наприклад: «Я знаю, що ти боїшся спати один, але тобі потрібно залишатися у своєму ліжку. Може, тобі ввімкнути спокійну музику?». Або: «Я знаю, що ти розлючений, але кубиками кидатися не можна. Ось тобі подушка – можеш побити її».
Поповнюйте словниковий запас дитини назвами емоцій і почуттів
Розширюйте словниковий запас дитини так, щоб вона могла словесно виражати свої переживання. Наприклад: «Ти сумуєш, тому що тато поїхав у відрядження». Майте на увазі, що емоції не є хорошими чи поганими, вони просто є. Іноді батьки бояться, що, розмовляючи про сильне почуття, вони будуть нагнітати його, але в дійсності відбувається зворотне: коли діти відчувають, що їхні емоції й почуття поважають, вони справляються з ними краще та в змозі рухатися далі.
Почитайте разом
Коли за вікном іде дощ, загорніться в один плед з дитиною та проведіть час за цікавою книгою. Заохочуйте малюка (коли він уже досить дорослий) перегортати сторінки та вказувати на те, що він бачить. Запитайте в нього, що відчувають у тій чи іншій ситуації головні герої й разом очікуйте продовження історії. Дозвольте дитині самостійно вибирати книги. Чим більший інтерес вона проявляє до книги, тим більш цікавим і приємним буде час, проведений за читанням. Спільне читання навчає більшого, ніж просто грамотності й мовленнєвих навичок. Воно вчить того, що ви цінуєте інтереси й вибір вашого малюка, що ви любите його та щасливі бути разом з ним.
Дослідження показують, що захопленими читачами стають ті, хто в дитячому віці знаходив читання цікавим заняттям (важливо навіть не те, що саме було прочитано, а те, наскільки цікавим був сам процес читання).
Розповідайте про ваші щоденні заняття
Це допоможе малюку з’єднати слова з предметами й діями. «Я мию посуд. Я кладу на губку прозору блакитну рідину». Розповідайте про те, що ви робите і що плануєте зробити найближчим часом: «Зараз підемо у ванну. Ніжки й животик опускаємо в теплу водичку. Гумова качечка теж хоче поплавати». Розмовляйте також і під час ігор: «Розчеши волосся своєї ляльки. Бачиш, які в неї гарні довгі кучері? Вони трохи збились у ковтуни, зараз ми їх розплутаємо».
Коли малюки починають добре розуміти мову, можете створити традицію, коли кожний член сім’ї розповідає про те, як пройшов його день. Дитині також необхідно ставити запитання про те, як пройшов її день. Заохочуйте малюка цікавитися подіями із життя кожного члена сім’ї та ставити їм відповідні запитання.
Перетворюйте дію на гру
Під час гри діти більш розкуті. Малюку легше розповісти про те, як пухнастий ведмедик боїться темряви, ніж про те, як її боїться він сам. Гра також дозволяє приміряти на себе різні ролі й діяти та казати від імені різних людей. Такий підхід розвиває мовлення, а також соціальні навички, такі як емпатія.
Нехай ваші вказівки будуть зрозумілими, простими, відповідають віку та здібностям вашої дитини
Однорічній дитині ви можете давати однозначні вказівки: «Візьми свій м’ячик». До півторарічного малюка можете звернутися із двозначним проханням: «Будь ласка, піди у свою кімнату й візьми своє взуття». Переконайтесь у тому, що в момент ваших вказівок дитина слухає вас уважно, називайте її на ім’я, ніжно торкайтеся й дивіться на неї на рівні її очей. Дитину трохи старше ви можете попросити повторити ваше прохання, щоб переконатись у тому, що вона правильно почула та зрозуміла все, чого ви від неї хочете.
Будьте гідним прикладом для наслідування
Пам’ятайте про те, що ваша дитина дуже уважно стежить за вами. Якщо ви розмовляєте з іншими людьми з добротою й повагою, вона, швидше за все, братиме з вас приклад і в міру дорослішання візьме на озброєння ваші манери й тон. Також, якщо ви очікуєте аналогічного шанобливого ставлення від інших, ви подаєте дитині приклад того, якого ставлення до себе їй слід очікувати.
Джерело: childdevelop.com.ua
