ШАМО Ігор Наумович ( 21.ІІ.1925, Київ – 17.VІІІ.1982, Київ) – український композитор, Народний артист України (1975).
Початкову загальну і музичну освіту здобув у Київській спеціальній музичній школі-десятирічці ім. М.В. Лисенка (закінчив у 1941, клас фортепіано А.А. Янкелевича, відвідував заняття по композиції у М.А. Гозенпуда).
В евакуації в Уфі вчився у Першому Московському медичному інституті (1941-1942). З травня 1942 по травень 1946 – військовий фельдшер у діючій армії, у складі Першого Українського Фронту пройшов війну від Волги до Берліна, закінчив військову службу в Австрії (Відень).
З 1946 по 1951 вчився у Київській консерваторії, яку закінчив по класу композиції у Б.М. Лятошинського. З 1948 – член Спілки композиторів СРСР.
Ігор Шамо – композитор глибоко проникливого ліричного обдарування, видатний мелодист з яскравим образним мисленням. У своїх творах спирається на інтонацію української народної пісні та романсу, значна роль відводиться програмності.
Музика І. Шамо різноманітна за жанрами.
Особливо відомий Ігор Шамо як творець пісні “Києве мій”. Ця пісня вважається музичним символом столиці України. Все життя Ігоря Шамо було пов’язане з Києвом – містом, де він народився, навчався, де творив свою музику і яке безмежно любив.
Ним створено три симфонії (1964, 1967, 1975) у традиціях драматичного та лірико-драматичного симфонізму (найбільш відома Третя, присвячена пам’яті ветеранів війни); ряд концертів для різних інструментів з оркестром (для фортепіано – 1951, флейти – 1977, баяна – 1981); симфонічні поеми (“Молдавська поема-рапсодія” – 1956), картини (“Флуєраш” – 1963), сюїти (“Фестивальна” – 1954, “Театральний калейдоскоп” – 1969, “Вечірня музика” – 1971, “Ранкова музика” – 1975); шість струнних квартетів ( 1955, 1957, 1960, 1962, 1980 – “Болгарський”, 1982), ціла антологія фортепіанної музики для дітей та молоді (“Українська сюїта” – 1951, “Класична сюїта” – 1958, “Картини російських живописців” – 1959, “Тарасові думи” – 1965, “12 прелюдій” – 1962, “Гуцульські акварелі” – 1972, “Мальчиш-Кибальчиш” – 1981). Велику увагу композитор приділяв вокальній, вокально-симфонічній, хоровій музиці, звертаючись до кращих зразків української класичної та сучасної поезії (зокрема, кантата “Співає Україна” на вірші Д. Луценка – 1961, Десять романсів на вірші Тараса Шевченка – 1959, вокальний цикл “Медоцвіти” на вірші А. Малишка – 1950, Чотири хори на вірші І. Франка – 1958).
Вперше в українській музиці у творчості Ігоря Шамо з’явився жанр хорової опери – “Ятранські ігри” (у 2-х діях для квартету солістів та мішаного хору a capella на лібрето і вірші В. Юхимовича – 1978). Не використавши жодного аутентичного фольклорного зразка, композитор відтворив глибинну природу народного музикування.
Найбільш широкої популярності у творчому доробку Шамо набули пісні – їх понад 300. Головні напрямки пісенної творчості – громадянсько-патріотична романтична лірика з превалюванням жанру пісні-балади ( зокрема, “Ничего нет священнее Родины”, “Балада про братерство”, “Балада про сурмачів”, “Міста-герої”, “Фронтовики”, “Стоїть над Волгою курган”, “Пісня миру”, “Романтики”, “Ровесник”, “Невідкриті острови”, “Товарищ Пісня”) та лірична або інтимно-лірична пісня, що розвиває народно-романсову традицію, традицію українського солоспіву, на новому образно-стильовому рівні (серед найбільш відомих – “Києве мій”, “Пісня про щастя”, “Не шуми, калинонько”, “Зачарована Десна”, “Три поради”, “Проводжала мати”, “Осіннє золото”). Серед українських поетів, з якими плідно співпрацював Ігор Шамо, слід виділити Дмитра Луценка, на чиї слова написані найпопулярніші пісні композитора, і серед них – “Києве мій”, що багато років є незмінною музичною емблемою столиці України. Серед кращих інтерпретаторів пісенної творчості І. Шамо – відомі співаки Георг Отс, Муслим Магомаєв, Дмитро Гнатюк, Юрій Гуляєв, Діана Петриненко, Юрій Богатіков, Костянтин Огнєвий тощо.
З 1951 по 1981 р. Ігор Шамо взяв участь у створенні 43 художніх стрічок. Його музика до кінофільмів “Максимка”, “Командир корабля”, “Матрос Чижик”, “Мальва”, “Гори, моя звезда”, “Чрезвычайное происшествие”, “Вдали от Родины”, “Їх знали тільки в обличчя”, “Ніч перед світанком”, “Як гартувалася сталь”, “Карпати-Карпати”, “Від Буга до Вісли”, як правило, включала і пісенні зразки, які після виходу фільмів широко виконувалися.
За свою пісенну творчість Ігор Шамо був відзначений Державною премією України ім. Т.Г. Шевченка (1976), Республіканською премією ім. М. Островського (1972), нагороджений медаллю ім. А. Александрова.
Більшість творів Ігоря Шамо видані київським видавництвом “Музична Україна”, окремі – московським видавництвом “Музыка”.
На будинку по вул. Костьольній, 8, де жив композитор з 1973 по 1982 р., встановлено меморіальну дошку (2000), на Байковому кладовищі – надгробок (1983). У Києві ім’я композитора носить дитяча музична школа № 7.
