На ринках вже з’явилася в продажу черемша (дикий часник, цибуля ведмежа) – багаторічна рослина, що містить масу корисних речовин.
Кілька рецептів страв з черемши, можна подивитися тут.
Листя черемші нагадує листя конвалії, а корені являють собою невелику цибулину.
Росте черемша в лісі, зазвичай у затишних куточках серед боліт, у глухих заростях, під пологом листяних дерев. Ця цінна лікувальна й харчова культура занесена в Червону книгу. У листях і цибулинах міститься ряд вітамінів: ретинол (А), тіамін (В1), рибофлавін (В2), піридоксин (В6), фолієва кислота (В9), аскорбінова кислота (З), ніацин і ніациновий еквівалент (РР). У ній також міститься й велика кількість фітонцидів, що сприяє росту, розвитку та відновленню тканин організму людини, добре впливає на стан нервової системи та поліпшує функції шлунково-кишкового тракту. Крім того, у черемші багато ефірних сполук і білка. Рослина виконує протицинготну і загальзміцнювальну дію.
У народній медицині застосовується при авітамінозах, для поліпшення роботи шлунка й кишечнику, лікування дизентерії, закрепу, а також бронхіту, кашлю, захворювань щитовидної залози. Зовнішньо використовується для загоєння ран і зменшення запальних процесів. Чай зі свіжих або сушених стрілок черемші застосовують при захворюваннях сечового міхура.
Ця рослина не тільки дикоростуча, її також культивують. Вирощують черемшу в притінках під кронами плодових дерев, а також на відкритих, підготовлених грядках. У першому випадку, завдяки своїм біологічним особливостям, черемша добре приживається в найбільш вологих, низинних місцях саду, де ростуть лише бур’яни. Догляду майже не вимагає, вистачає весняної вологи. А в другому – необхідні родючі, пухкі, заправлені мінеральними й органічними добривами ґрунти. Головне, не допускати їхнього пересихання.
Черемшу краще розмножувати цибулинами. Їх висаджують у серпні-жовтні або наступного року у квітні-травні. Вирощувати черемшу можна на одному місці до 7 років. Перший збір починають рано навесні, а останніми збирають квіткові стрілки. Вони навіть смачніші, ніж листя, і відмінно маринуються. Щоб рослина не пропала, її зрізують наприкінці квітня – початку травня, залишаючи в землі цибулини. Причому обрізати на одній ділянці її можна не частіше одного разу на 2-3 роки. Тому що суцільний збір листя черемші у недосвідчених городників є основною причиною загибелі посадок. Цибулини для заготівлі взапас викопують незадовго до відмирання надземної частини рослин.
А щоб одержати яскраво-смарагдову зелень у січні, цибулини наприкінці жовтня пересаджують у квіткові горщики і ставлять на підвіконня.
Завдяки зимостійкості, гарним смаковим якостям і лікарським властивостям цю рослину широко використовують і в кулінарії. Черемша – продукт, безперечно, на любителя. Однак, будучи не базовим компонентом страви, вона здатна сподобатися майже кожному, додати пікантну нотку.
У їжу вживають молоді пагони і листя черемші: свіжими, солоними, квашеними. Надземну частину також сушать, а потім подрібнюють, залишаючи на зиму в герметичній тарі. Як пряність використовують надземну частину черемші, а також її цибулини.
Листя і черешки вживають з весни до цвітіння в сирому вигляді, додаючи в салати, супи, начинки для пирогів, а також як пряність до м’ясних, рибних і овочевих страв.
У черемші, як у кожної рослини, теж є свої плюси й мінуси. Тому, щоб черемша не нашкодила нашому здоров’ю, багато фахівців не рекомендують її вживати у великій кількості, на день достатньо не більше 20 листків середнього розміру. А молодим мамам і зовсім не слід уживати черемшу. Вона протипоказана також і тим, хто страждає гастритом, виразкою шлунка, панкреатитом, гепатитом і приступами епілепсії.
На замітку
• При готуванні будь-якої страви з черемші варто уважно поставитися до її дозування, оскільки рослина має часниковий смак і при неправильному додаванні може зіпсувати страву.
• Щоб стебла черемші були м’якше, треба, дістаючи їх з киплячої води, відразу остудити під холодним струменем. Такий перепад температури розм’якшує жорсткі стрілки, але їхній смак залишається колишнім.
• Щоб черемша не втратила свої смакові якості та корисні властивості, її варто додавати в страву наприкінці варіння.
• Маринована черемша – відмінна складова рибних і м’ясних страв. Її використовують при готуванні борщів і супів, соусів і заправлень. Черемша знайшла своє застосування навіть у випічці – пікантне доповнення до будь-якої не солодкої начинки.
