І пахли квіти, зеленіли трави,
Кульбабки жовті виростали скрізь.
Ступали всі у Квітні, чи у Травні –
Туди, де зовсім не бувало сліз.
Юрій Титов
За церковним календарем 7 травня вшановують мученика Саву Стратила та, преподобного Саву Печерського і преподобного Олексія, мучеників Пасикрата, Валентина, мучеників Євсевія, Неона, Леонтія, преподобного Фоми, преподобної Єлизавети чудотворці.
За народним календарем у минулі часи до цього дня у селян закінчувався хліб, розпочинався голодний травень: «Ну, хліб-то давно весь вийшов, піди візьми у Савки в лавці». У давнину з цього дня бувало ще 12 холодів. У садах починають квітнути яблуні, розгортають бруньки груші.
Іменинниками 7 травня є:
Валентин, Єлизавета, Олексій, Леонтій, Сава.
7 травня народились:
1840 — Петро Ілліч Чайковський, російський композитор, диригент, музично-громадський діяч (мав українських предків).
1855 — Микола Кащенко, український біолог, ембріолог, селекціонер, один із перших українських академіків, засновник акліматизаційних садів у Томську і Києві. Разом з В.О.Караваєвим створив зоологічний музей і був його першим директором.
1900 — Юрій Липа, український філософ, поет, лікар Української повстансьої армії.
Події 7 травня:
1610 — Галілео Галілей відкрив перші три супутника Юпітера (Іо, Європу, Ганімед).
1895 — в Санкт-Петербурзі російський фізик та електротехнік Олександр Попов продемонстрував винахід, який став прототипом радіо.
7 травня відзначають:
Це цікаво:
Українські символи: тополя. Для наших предків ці дерева були символом життя, жіночої долі, матері, а також сумної дівчини та незрадливого, однак нещасливого кохання. Вважалося, що вони охороняють від усього поганого, тому обсаджували ними дороги, школи, церкви. Також тополю садили, якщо у родині народжувалася дівчинка, щоб захистити її від хвороб і каліцтва.
Разом з вербою та калиною тополя символізує рідну землю.
Чи знаєте ви, що:
Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий…» своїм народженням завдячує Марку Кропивницькому. Про те, що слова належать Т. Г. Шевченку, відомо всім, а от автора неповторної мелодії мало хто знає. Це композитор і педагог Данило Крижанівський. Любитель українського театру, він часто слухав, з яким натхненням читав Кропивницький «Причинну» Т. Г. Шевченка. І у нього народилася думка покласти на музику окремі строфи цієї поеми. Вона дуже сподобалася Марку Лукичу, і він вирішив будь-що надрукувати її. Проте, обидва наклади збірок текстів з нотами (1884 та 1896 року), де була і ця пісня, конфіскувала поліція. І тоді Кропивницький вирішив піти іншим шляхом.
В Одесі, де він на той час гастролював, з’явилися афіші, які запрошували на нову виставу. У призначений день простору залу, орендовану Марком Лукичем, заповнили робітники і студенти. Це був вечір пам’яті Кобзаря. У першому ряду сидів околоточний наглядач Рутковський. І ось, коли вистава добігала кінця, Кропивницький вийшов на авансцену і замість звичайної пісні, яку він повинен був виконувати за розвитком дії, могутнім голосом заспівав: «Реве та стогне Дніпр широкий…»
Публіка мимоволі пiдхопилася з місць, зустрівши овацією нову пісню. Околоточний, оцінивши поведінку глядачів як політичну демонстрацію, покликав поліцію. Але на нього ніхто не звертав увагу. Кропивницький співав, а публіка, підхопивши урочисту мелодію, сміливо підспівувала йому. Так відбулося перше прилюдне виконання славнозвісної пісні, яка з часом стала широко відомою в народі.
«Рідна країна»
