Сезон кульбабок: дитячі віршики про сонячні квіти

На кульбабках залюбки

Примостилися  жуки

Дощик крапне –  то з квіток

Заберуться під листок.
@  @  @
РАЗ – кульбабка край доріжки,

ДВА – кульбабка біля ніжки,

ТРИ – кульбабка без жука,

Ще ЧОТИРИ – з-під листка,

П’ЯТЬ – пушинки розлетілись.

Далі – пальчики скінчились.

 @  @  @
У кульбаб між пелюсток

Джміль вишукував медок

І носив його джмелисі,

Бо в хатинці на узліссі

На сніданок їсти звик

Кульбабовий медовик.
@  @  @
В небесного сонечка

Квітне в травах донечка.

Запашна у неї шапка.

Ім’я в донечки – Кульбабка.

 @  @  @
На поле хом’як через гай навпрошки

Іще до схід сонця з мішками  побіг,

Щоб заготувати з кульбаби листки

На юшку, зелені борщі і пиріг.

Зірвав наостанок ще й кілька квіток.

– Зварю, – каже, – з них солоденький медок!

 @  @  @
Квітка в травах золотилась,

У хустинку нарядилась.

В запашній її хустинці

Не цукерки, не гостинці.

У хустинці мами-квітки

Вже ростуть зернятка-дітки

Скоро, скоро понад лугом

Розлетяться ніжним пухом.

 @  @  @
Сів метелик на кульбабку,

До медку покликав бабку

Комара, дві мошки й муху.

Глядь! Павук повзе щодуху!

Всі з кульбабки від біди

Розлетілись хто куди!

 @  @  @
На луках весняних погожої днини

Розквітла кульбаба, пахуча, пригожа,

Тягнулась до сонечка з дудки-стеблини,

Й сама була трішки на сонечко схожа.

Пройшло небагато квітучого часу,

Й пелюстки зробились пушинками хутко,

Як тільки війнув вітерець, вони зразу

До неба злетіли. Лишилась лиш дудка.