Сучасне суспільство має зовсім неправильні уявлення про те, що являє собою успіх. Існує думка, що людина, яка поїхала навчатись в Гарвард – розумніша і краща, ніж та, яка відвідувала державний університет Огайо; що батько, який живе вдома зі своїми дітьми, менш важливий для суспільства, ніж чоловік, який працює в компанії Fortune 500; що жінка, яка має 200 підписників в Instagram повинна бути менш цікавою, ніж жінка з двома мільйонами підписників. Це поняття успіху не просто помилкове, воно вражає тих, хто вірить у це. Для моєї книги «The Power of Meaning» я спілкувався з багатьма людьми, які визначили свою самобутність і самооцінку своїми освітніми та кар’єрними досягненнями. Коли вони досягли успіху, їх життя стало значущим, вони були щасливі. Але коли вони зазнали невдачі або боролися за щось, єдине, що давало їм життя – було упущено, і тому вони впали у відчай і переконалися, що вони не приносять користі.
Написання моєї книги дало мені знання: для того щоб бути успішною людиною, не обов’язково ставити в пріоритети високі досягнення в кар’єрі. Йдеться мова про те, що потрібно бути хорошим, мудрим і щедрим. Виховання в себе цих якостей, як показали мої дослідження, приносить людям глибоке і стійке відчуття задоволення, яке, в свою чергу, допомагає здовольнити цілі на життя. Це критерії, яких ми повинні притримуватись, щоб оцінити свій власний успіх в житті і успіх інших, особливо наших дітей.
Переусвідомлення успіху
На думку видатного психолога 20-го століття Еріка Еріксона, щоб мати визначне життя, люди повинні оволодіти певною цінністю або навичками на кожному етапі свого розвитку. У підлітковому віці, наприклад, створити почуття ідентичності. В молодості мета полягає в тому, щоб створити тісні зв’язки з іншими. В зрілому віці найбільш важливим завданням є виховання наступного покоління або допомога іншим людям в досягненні їх цілей.
У своїй книжці “Завершений цикл життя” (The Life Cycle Completed) Еріксон розповідає анекдот про старого єврея, котрий помирає, що відборажає ідею “generativity” – “піклування про прийдешні покоління, наставляння нащадків”. Його дружина пошепки перелічує йому всіх, хто прийшов попрощатися. Тоді старий запитує: “Якщо всі тут, хто глядить за крамницею?”. Цей анекдот висловлює дух зрілості, який індуси називають “піклування про світ”. Іншими словами, доросла людина є успішною тоді, коли позбувається природнього егоїзму, притаманного дітям та юним. Коли усвідомлює, що життя не обмежується лише досягненням власних цілей, а допомогою та піклуванням іншим, наприклад турботою про дітей, наставлянням колег, або створенням новго та корисного для світу.
Історія Ентоні Тяна – підприємця, інвестора та автора книги “Добрі люди”(Good People) – є прикладом generativity. АЛе так було не завжди. У 2000-м році випусник школи бізнесу Гарварда керував перспективною он-лайн компанією, вартістю у 100 мільйонів доларів, під назвою ZEFER – показовою для “дот-камів”. Тян готувався до виходу компанії на ринок. Але в той день, коли компанія була оголошена публічною, NASDAQ зазнала найбільше падіння в історії. «Dot-com» розривався. Тян і його колеги були змушені провести первинне публічне розміщення і в кінцевому підсумку реструктурувати компанію з трьома етапами звільнень.
Тян був спустошений. Первинне публічне розміщення було його одержимістю, він вбачав це як завершальне досягнення своєї молодої кар’єри. Він підраховував, скільки мільйонів він одержить. Тепер ці мрії зникли, і він відчував себе приниженим.
Коли Тян виправляв наслідки невдалого первинного публічного розміщення, він зрозумів, що його трактування успіху було здійснено неправильним шляхом. У той час він припускав, що успіх означає, за його словами, «виграш». Він пише: «Ми визначили наш успіх, ось до чого первинне публічне розміщення могло привести нас, а не нововведення, які впливають на світ». Згодом він зрозумів, що істинний успіх полягає в тому, що він «використовував сильні сторони в служінні наступному покликанню», іншими словами – народжуваності.
Сьогодні Тян є партнером інвестиційної фірми Cue Ball, він намагається виправдати своє нове трактування успіху – і, схоже, він його таки досягнув. Одним з його улюблених проектів є MiniLuxe – мережа манікюрних салонів, яку він заснував, щоб реконструювати манікюрну індустрію, де майстрам манікюру регулярно недоплачують. У MiniLuxe майстрині отримують справедливі зарплати, а клієнти отримують більш гігієнічний манікюр і педикюр.
«Я не хочу, щоб мої діти думали про успіх як про виграш та програш», – сказав мені Тьян. «Я хочу, щоб вони звертали увагу на цілісність».
Створення власної корисності
У моделі розвитку Еріксона протилежність народжуваності – це «застій» – уїдливе відчуття, що ваше життя не має сенсу, тому що ви не приноите користі.
Щоб процвітати, людям потрібно відчувати, що вони відіграють певну роль у суспільстві. Цей факт проявляється в класичному дослідженні психології розвитку дорослих, яке було здійснено 40 чоловіками за 10 років життя в 1970-х роках.
Один з цих людей, романіст, пережив велику помилку в своїй кар’єрі. Але коли йому подзвонили, попросивши його викладати творче письмо в університеті, він сказав, що це «свого роду підтвердження моєї корисності».
У іншого чоловіка був протилежний досвід. Він був безробітним понад рік, він сказав дослідникам: «Я біжу в велику порожню стіну. Я відчуваю, що я не потрібний, нікому не корисний … Ідея про те, що я не можу забезпечити потреби, що немаю грошей, і що ми не можемо змусити сина робити те, що йому потрібно – змушує мене відчувати себе наркоманом, дурнем. ”
Для першого чоловіка можливість бути генератором дала йому мету. Для другого чоловіка відмова від цієї можливості була болючим ударом. І для них обох – як для більшості людей – безробіття було не просто економічною, а екзистенційною проблемою. Дослідження показують, що за весь період, рівень безробіття і самогубства зростає. Це тому, що, коли люди не відчувають, що у них є щось варте уваги, вони ламаються.
Але робота – не єдиний спосіб бути корисним для інших. Джон Барнс засвоїв цей урок. Барнс, біолог в університеті, був надзвичайно амбіційним і успішним. Він отримав цінні гранти, такі як стипендія Гуггенхайма, він був одноголосно обраний головою відділу Ліги Плюща і був заступником декана медичної школи.
І все ж, у зрілому віці, він почав вважати себе невдахою. У нього не було ніяких цілей, які він би рахував доцільними. І те, що йому подобалося робити це: «бути в лабораторії або бути на човні». Він відчував, що пливе за течією. Все своє життя він був «напруженим прагненням до слави». Він хотів, перш за все, бути визнаним вченим першого рівня. Але тепер він побачив, що його прагнення відображає духовну порожнечу: «Мабуть, чогось внутрішнього не вистачає людині» – сказав він.
У зрілому віці для людей характерно вагатися між народжуваністю і застоєм – між тим, щоб більше дбати про інших і піклуватися про себе. Для Еріксона, ознака успішного і дорослого, вирішує цю боротьбу.
На кінець поговоримо про те, що зробив Барнс. Коли дослідники перевірили його кілька років тому, вони виявили, що він менше зосереджується на своєму особистому розвитку і отримує визнання. Замість цього він віддавав себе іншим, будучи більш турботливим батьком для свого сина, граючи адміністративну роль в університеті і наставляючи аспірантів в лабораторії. Можливо, його дослідження залишаться незрозумілими; може, він ніколи не буде він ніколи не буде вважатися світилом у своїй галузі. Але він переписав свою історію про успіх. Він більше не прагне до «престижності». Тепер він корисний не тільки на роботі але і вдома зі своєю сім’єю.
Багато в чому ми схожі на Джона Барнса. Можливо, ми не так сильно прагнемо високого визнання в кар’єрі. Але, як і у Барнса, у більшості з нас є мрії, що не збудуться. Питання в тому, як ми реагуємо на це розчарування? Ми можемо зробити висновок, що ми невдахи і наше життя не має сенсу, як це зробив спочатку Барнс. Або ми можемо прийняти інше визначення успіху, яке корениться в народжуваності, – роблячи щось за підтримки наших «крамниць» в наших власних маленьких куточках світу і бути впевненими в тому,що хтось пам’ятатиме це, навіть коли ми зникнемо. Це, в кінцевому рахунку, є ключем до значущого життя.
Емілі Есфахані Сміт є автором книги “The Power of Meaning: Crafting a Life that Matters.”.
Оригінал публікації : https://qz.com/990163/psychology-shows-its-a-big-mistake-to-base-our-self-worth-on-our-professional-achievements/
