Для виходу на європейський рівень українських товаровиробників чинне законодавство необхідно було привести до стандартів ЄС. Утім, деякі представники бізнесу, що ведуть господарську діяльність у сфері харчових продуктів, почали самостійно приводити свої підприємства до відповідних стандартів ще заздалегідь, не очікуючи відповідного закону. Це і не дивно, оскільки перші кроки в реформуванні державного контролю в цій сфері було зроблено в червні 2014 року, коли на розгляд парламенту було подано законпроект про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин.
Очікування від документа були великі, і швидкість прийняття його в першому читанні (через місяць після отримання парламентом) давали надії на запровадження нових механізмів вже найближчим часом. Але підготовлений до другого читання документ народні депутати прийняли лише 18 травня 2017 року – в повторному другому читанні і в цілому як Закон України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин».
Відповідно до пояснювальної записки його було розроблено «з метою гармонізації законодавства України щодо державного нагляду (контролю), що здійснюється з метою перевірки виконання законодавства України про безпечність та якість харчових продуктів, кормів, здоров`я і благополуччя тварин відповідно до Регламентів ЄС № 854/2004, № 882/2004, № 669/2009 та Директиви Ради ЄС № 97/78/ЄC».
Закон безпосередньо визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України.
Документ надає право на перевірки операторів ринку без попередження, на фаховий державний контроль, також встановлено вичерпний перелік питань для перевірки, запровадження ризик-орієнтованого підходу (оцінка ризику повинна супроводжувати кожен важливий крок діяльності як компетентного органу, так і бізнесу), механізм пом’якшення відповідальності щодо певних порушень, також передбачається можливість відеофіксації перевірок тощо.
У той же час у Головного юридичного управління парламенту до тексту законопроекту була низка зауважень. Зокрема, зазначалося, що документ «містить незавершені механізми правового регулювання передбачених ним відносин з огляду на системну юридичну невизначеність правових норм, не відповідає принципу юридичної визначеності, який є невід’ємною складовою принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України та може призвести до порушення прав операторів ринку». Так, відповідно до висновку не встановлено призначення довгострокового та щорічного планів державного контролю, мети їх впровадження, норм щодо їх оприлюднення, щорічного звіту про виконання довгострокового плану державного контролю, механізму узагальнення та оприлюднення інформації про заходи державного нагляду (контролю), координації роботи органів державного нагляду (контролю) щодо здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю), моніторингу ефективності та законності здійснення заходів державного нагляду (контролю), у тому числі, шляхом участі в інтегрованій автоматизованій системі державного нагляду (контролю). Крім того, не закріплені норми, які б забезпечували узгодженість дій органів контролю, визначених законопроектом, з іншими контролюючими органами, а також із центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику та політику у сфері нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (Державною регуляторною службою) тощо.
Тим не менше Закон прийнято та направлено на підпис Президенту України.
З іншого боку, в Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів позитивно оцінюють прийнятий закон та нагадують, що його було розроблено із залученням міжнародних експертів.
Безпосередньо документ набуде чинності через дев’ять місяців з дня його опублікування, і за цей час, як відзначили в Держслужбі, необхідно здійснити серйозну підготовчу роботу та ухвалити близько 40 підзаконних нормативних актів.
