Замкова гора, що височіє над древнім Подолом у минулі часи носила різні назви. Вочевидь, найбільш давньою з них є Хоревиця, що пов’язана з ім’ям одного з літописних братів-засновників Києва – Хорива. Так вважає більшість вчених. Гора у ті часи відігравала неабияку роль в історії міста. Це засвідчують численні матеріали, отримані в результаті археологічних розкопок. 
Після того, як 1240 р. хан Батий зруйнував вщент місто, поховавши під руїнами Десятинної церкви його останніх захисників, першу назву запустілої гори призабули.
З XIV до середини XVII ст. її називали Замковою через те, що саме тут звели Київський замок, одну з могутніх і великих фортифікаційних споруд не тільки у Придніпров’ї, а й в усьому Великому Князівстві Литовському, до складу якого входили українські землі. А з 1646 р. гору вже здебільшого називають Киселівкою, за ім’ям останнього польського воєводи Києва Адама Киселя.
На Замковій горі двічі зупинявся гетьман Богдан Хмельницький, де й збирав на раду своїх полковників. А от з середини XVII ст. на Киселівці починається період поступового запустіння.
Однією з можливих причин було те, що біля стін литовського замку проходили публічні страти злочинців, у тому числі, тут ніби-то спалили більше тисячі відьом. Після чого і сам замок горів двічі – спочатку його спалив кримський хан у ХV сторіччі, а через 200 років запорізькі козаки. Жіночий монастир, побудований тут наприкінці ХVІІ сторіччі, також згорів під час великої пожежі на Подолі у 1811 році, забравши з собою життя 40 черниць , які намагалися врятувати ікони.
І вже більше тут ніхто не будувався. Врешті-решт у першій половині ХІХ сторіччя гору передали під кладовище Флорівському жіночому монастирю. Звідси і пішла остання з назв гори – Флорівка або Флорівська гора.
Сьогодні Замкова гора, незважаючи на те, що височіє у центрі мегаполіса, так і залишається вільною від будівель і зарослою деревами та кущами. Будуватися тут не наважуються навіть останні пройдисвіти з теперішніх багатіїв.
Звичайно, що таке місце особливо у теплу пору року приваблює різноманітних сатаністів, язичників, любителів кельтської культури і різних містиків, що шукають тут, так звані, місця Сили. Заходять сюди і просто цікаві туристи, адже тут можна знайти зруйнований склеп, на вершині гори язичницький жертовник, а також надгробні плити і розриті могили.
Чи варто гуляти на Замковій горі – особиста справа кожного, але все ж не бажано відправлятися сюди на екскурсію у Вальпургієву ніч .
Джерело: Рідний Київ
