«…Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни…»
Олександр Кониський
24 серпня ми відзначаємо День незалежності України.
Уперше День незалежності України було відзначено 16 липня 1991 року — в пам’ять про те, що рік тому — 16 липня 1990 року — Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одночасно, того ж 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України». В ній зазначено:
Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності,
підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року,
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:
Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.
Згодом, 18 червня 1991 року, було внесено відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого в переліку святкових днів з’явився запис: «16 липня — День незалежності України».
Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. Тож 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України». В ній зазначено:
Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності,
підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року,
Верховна Рада України постановляє:
1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.
2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність.
Відповідно до цього 5 червня 1992 року Верховна Рада України постановила: у частині першій статті 73 Кодексу законів про працю України слова «16 липня — День незалежності України» замінити словами «24 серпня — День незалежності України». Тому від 1992 року День незалежності України щороку відзначається 24 серпня.
Колись 24 серпня у народі вшановували мученика Євпла і вірили, що цього дня вночі краще сидіти вдома, бо опівночі на цвинтарях ходять привиди. Можна почути їхній свист, завивання, пісні, сміх і бігає …білий кінь.
А ще говорили, що Святий відмикає ворота для осені.
За церковним календарем 24 серпня вшановують мученика архідиякона Євпла, преподобного Феодора і Василія Печерських, преподобного Феодора – князя Острозького, преподобного Іоанна – затворника, мученицю діву Сусанну з нею Гаія, Гавінія – пресвітера, Клавдія, Максима, Препедігну, Олександра і Куфія.
Іменинниками 24 серпня є:
Олександр, Максим, Федір, Василь, Сусанна.
24 серпня народились:
1871 — Василь Щурат, український літературознавець, фольклорист, поет, перекладач, академік. Автор збірок «Мої листи», «На трембіті», «Історичні пісні» та ін. Переклав оди Горація, «Слово о полку Ігоревім», «Пісню про Роланда» та ін.
1873 — Фотій Красицький, український художник, учень Іллі Рєпіна. Автор картини «Гість із Запоріжжя».
1923 — Віктор Глушков, математик, кібернетик, видатний учений, один з піонерів вітчизняної кібернетики. Під його керівництвом була розроблена перша персональна електронно-обчислювальна машина «МИР-1».
Чи знаєте ви, що:
Про пояс українців.
За однією з гіпотез, саме пояс, що зберігся у традиційному одязі гуцулів, свідчить про те, що українці є спадкоємцями аріїв.
Звичайно, в нашій культурі збереглося чимало інших елементів, що пов’язують її з найдавнішими кочовими скотарями — аріями. Зокрема, вони жили на території сучасної України, і арійські воїни, як і українські козаки, мали зачіску у формі оселедця. На гробниці фараона Хоремхеба, що правив у Єгипті 3400 років тому, зображені арії з «оселедцями» на голові.
Однак найголовнішим доказом спадковості є бойовий пояс аріїв з різноманітною зброєю. Саме він згадується в стародавніх українських переказах. У гуцулів цей пояс називають черес. Він широкий, зроблений зі шкіри і оздоблений орнаментом та металом, пристосований для носіння топірця, ножа, люльки тощо.
Давньогрецький історик Геродот, мандруючи Скіфією, побачив цей пояс і вигадав свою легенду походження наших предків скіфів. За його версією прародичем скіфів був син Зевса Геракл. Подорожуючи Таврією, він одного разу заснув, а коли прокинувся, побачив, що зникли кудись його коні Пошуки привели Геракла до Гінеї. Тут, у глибокій печері, він побачив дивну істоту — напівжінку-напівзмію, яка сказала, що коні стоять у неї. За повернення їх вона зажадала від Геракла вступити з нею в шлюб. Коли від цього шлюбу народилися троє синів — Агафірс, Гелон та Скіф, напівдіва спитала Геракла, кому з них передати на володіння країну, де вона мешкала. У відповідь на це Геракл залишив їй один із своїх луків і пояс, на кінці якого висіла золота чаша, й сказав: «Віддай свою країну тому з синів, який зможе підперезатися цим поясом і натягти лука». Таке зміг зробити лише Скіф, який і став родоначальником усіх скіфських царів. «На пам’ять про цю подію, — пише Геродот, — скіфи й досі носять пояс з золотою чашею».
«Рідна країна»
