“Сегодня” розшукала в столиці кілька незвичайних будинків. Вони не відрізняються архітектурними шедеврами або химерним декором, але все одно вражають своєю неймовірною довжиною. Наприклад, щоб обійти гігантський будинок на вулиці Заболотного, потрібно витратити майже годину, а на Прирічній можна “заблукати” серед під’їздів.
БУДИНОК ДЛЯ НКВСНИКІВ: ТИША І ВІДЕОКАМЕРИ
Найдовший будинок, побудований в Києві в довоєнний період, знаходиться на Печерську на вул. Богомольця, 7/14. П’ятиповерховий будинок, в якому аж 21 під’їзд, але всього 177 квартир, займає практично всю непарну сторону вулиці. З різних сторін 430-метровий будинок подовжують сусідні будинки, “приклеєні” впритул: будинок №12 по вул. П. Орлика, №5 та 3 по вул. Богомольця і №29 по вул. Шовковичній. Він був побудований в 1934-1935 роках за проектом архітектора Георгія Любченка і призначався для співробітників НКВС.
Сіра сталінка має статус пам’ятки архітектури і охороняється законом, про що вказує пам’ятна табличка біля третього під’їзду. До речі, парадні тут “наскрізні” – вхід є і з вулиці, і з вузького двору. Але зайти в більшість під’їздів складно: вони обладнані кодовими замками, а на багатьох встановлені відеокамери. Навколо будинку – тиша і спокій. Напевно, завдяки тому, що поруч розміщуються Управління держохорони і Міністерство внутрішніх справ, і за порядком допомагають стежити пам’ятник улюбленим героям фільму “Місце зустрічі змінити не можна” Глібу Жиглову і Володі Шарапову.
“ЗМІЯ” БІЛЯ ДНІПРА: ЗАПЛУТАНА НУМЕРАЦІЯ, ХУДОЖНИКИ І КІНО
Чи може бути унікальною панельна радянська висотка? Кияни скажуть: “Вони всі на одне обличчя”. А ось і ні! Доказ тому – житловий будинок на вул. Прирічній, 5, в Оболонському районі. На перший погляд непримітна 9-поверхівка, розташована недалеко від Дніпра і Свято-Покровського собору, є найдовшою будівлею з однією адресою з усіх існуючих в Києві. Протяжність будинку – близько 560 метрів. Якщо подивитися на карту або оцінити споруду з висоти пташиного польоту, вона нагадує довжелезну змію, яка звивалася в декількох місцях (будівля складається з чотирьох частин, між якими зроблені розриви для проїздів). Будинок, побудований в 1980 році, дуже незвичайний. По-перше, він налічує 25 під’їздів, але один з них, розташований між двома арками, повністю нежитловий! У ньому розташувалися майстерні Нацспілки художників України. Творчих людей видно здалеку: вхід в парадне, на відміну від інших, яскраво розфарбований, різнобарвну “пляму” видно також на фасаді і вікні верхнього поверху.
“Зверніть увагу, що в будинку – 9 поверхів, а у” вставках “, які з’єднують його частини, – по 6-7. Тут приміщення більше, стелі вище. Для творчості це дуже зручно”, – пояснюють в майстернях. До речі, незважаючи на те що “художній” під’їзд – частина одного великого будинку, в інтернеті його часом вказують під окремим адресою: вул. Прирічна, 5М.
Вражає, але і трохи заплутує місцева нумерація під’їздів. Наприклад, №1 знаходиться в середині будинку. По сусідству з ним з різних сторін – парадні №2 і … №7. Після №7 йде №11, а далі за зменшенням до №8. Тут і голова йде обертом. З квартирами не легше: згідно Інформаційно-аналітичної системи “Ваш будинок” КМДА, в будинку на Прирічній, 5, – 828 житлових квартир. І в той же час на дверях останнього парадного зазначено, що в ньому розташовані квартири під номерами 838-866. Під час прогулянки біля будинку ми помітили, що місцевим жителям подобається прикрашати прибудинкову територію м’якими іграшками: біля під’їздів собачки, горила, талісмани Євро-2012 Славко і Славко, а на одному з дерев можна побачити панду. А ще тут деякі мешканці неохоче платять за “комуналку”: на під’їздах ми помітили оголошення зі списками боржників, яких лякають штрафами і судами.
До речі, цей будинок може похвалитися і тим, що “засвітився” в кіно, правда дуже давно. Він, як і сусідній будинок по вул. Героїв Сталінграда, 26, миготить в кадрах радянського фільму “Розпад” про аварію на Чорнобильській АЕС, в якому знімалися Олексій Горбунов та Олексій Серебряков. Оболонь, ще досить пустельну під час зйомок 1989-1990 років, за сценарієм перетворили в місто енергетиків Прип’ять.
“СЕРП” ЧИ “НАПІВКРУЖКА” БІЛЯ МЕТРО
У будинку понад тисячу квартир. І в той же час чотиризначних номерів тут знайти не вдасться. Справа в тому, що будівля “склеєна” з двох частин. Вісім його під’їздів “юридично” розташовані на Дарницькому бульварі, 7, а ще 16 – на вул. Андрія Малишка, 3. Нумерація обох половинок починається з середини, від “арки”. По обидва її боки висять будинкові покажчики зі стрілочками. Цікаво, що жителі Дарницького бульвару, 7, заходять в свої під’їзди “з вулиці”, а жителі вул. Малишка – з двору.
Є тут і ще одна вражаюча особливість у “китайської стіни”. Будинок обслуговують відразу кілька комунальних організацій. Кілька під’їздів належать міському жеку, інші поділені між сімома різними житлово-будівельними кооперативами. Місцеві жителі кажуть, що і якість послуг помітно різниться.
“Наш під’їзд відноситься до жеку, він у жахливому стані, ремонт ніколи не робився. Ще за мера Омельченка до під’їзду прибудували приміщення для консьєржів, але консьєржа у нас ніколи не було. У інших більше порядку”, – скаржиться мешканка Надія Матвіївна. За її словами, будинок будувався і заселявся по секціях, тому і управителі біля під’їздів різні.
З приводу незвичайної напівкруглої форми будинку думки побутують різні. Деякі пояснюють, що будівля служить “щитом” від вітру для масиву. Озвучили нам місцеві жительки та іншу версію. “З величезної висоти наш будинок віддалено нагадує серп з знаменитого герба СРСР”, – говорить Надія Матвіївна. Пишаються жителі і тим, що в одному з під’їздів будинку на вул. Малишка жив знаменитий актор Сергій Іванов, якому кияни вдячні за чудові ролі Коника з фільму “В бой идут одни” старики “і Ларіосіка з “Днів Турбіних”. Зараз тут живуть його дружина і дочка.
“БДЖОЛИНИЙ БУДИНОК”: ПАМ’ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ І ДВОРИ-СТІЛЬНИКИ
Масив Теремки-1 теж незвичайний в архітектурному плані. На вул. Заболотного, 2-122, знаходиться гігантський багатосекційний житловий комплекс: він складається з 61 будинку різної поверховості (від 12 до 21 поверху), з’єднаних між собою. Дивну особливість будинку можна оцінити тільки з висоти: зверху стає видно прихований малюнок – форма будівлі нагадує гігантські бджолині стільники. Відстань від будинку №2 до №122 по прямій становить 850 метрів, а якщо виміряти кожну “соту”, довжина будинку виходить більше 2 км! За кількістю населення будинок нагадує справжній вулик. Всього тут болeе 4 тис. квартир. Якщо прикинути, що в середньому в кожній з них проживає двоє людей, то загальну кількість мешканців можна порівняти з населенням великого села під Києвом.
Заради експерименту ми вирішили закарбувати час і обійти “бджолиний” будинок. Завдання, варто визнати, виявилася непростою. Прогулянка в швидкому темпі зайняла 45 хвилин! Ось, здається, що вже кінець. Але за рогом відкривається нова “сота”, а за нею ще одна, і ще … Звичайно, місцеві не ходять колами, а знають, як можна скоротити дорогу через численні арки в будинках. Але все одно зізнаються, що спочатку, як тільки заселилися, постійно плуталися. Архітектор Георгій Духовичний пояснює:
“Якщо вдома не прибудовані, то мінімальний розрив між їх кінцями повинен становити 9 метрів. Для того щоб не втрачати гроші і площу, будинки прилаштовуються. Єдина вимога до подібних утворень – необхідна кількість проїздів і проходів, щоб не потрібно було проходити кілометрові відстані. А що стосується незвичайної форми, то робити вдома немонотонність ніхто ж не забороняє”, – говорить він.
Двори в будинку затишні, з дитячими майданчиками, фруктовими деревами. В одному з них ми виявили голубник, в іншому … зроблений небайдужими людьми меморіал загиблим на Майдані: з українським прапором, портретами героїв “Небесної сотні”, спаленими полінами в залізній бочці і касками.
