Церемонія нагородження відбулась 9 серпня в Київському літературно-меморіальному музеї М.Рильського. Цієї відзнаки Василь Степаненко був удостоєний за переклад з грецької поеми Віцендзоса Корнароса «Еротокрит», створеної в середині XVII столітті і 1978-го року включеної ЮНЕСКО до переліку 300 шедеврів світової культури. Книга вийшла у видавництві дитячої літератури «Веселка» в 2016 році.
– Українська стала четвертою мовою, – зауважив, вручаючи диплом лауреата Богдан Червак, перший заступник голови Держкомтелерадіо, – на яку ця поема перекладена. До цього вона перекладалася лише англійською, італійською та французькою. Поема написана народною мовою і складається з десяти тисяч римованих строф-п’ятнадцятискладів. Великою мірою саме завдяки «Еротокриту» сформувалася грецька ідентичність. У сучасній Греції цей твір є основоположним для тамтешньої літератури, він давно вже сприймається як фольклорний, а уривки з нього сьогодні виконують і відомі співаки, і звичайні люди….
Потім з короткою промовою виступив Василь Степаненко:
– Задум перекласти твір Віцендзоса Корнароса “Еротокрит” виник у мене ще 40 років тому. Багато разів впродовж цього часу брався за справу і… відкладав її. І лише вийшовши на пенсію, зміг присвятити себе цій роботі повністю. Працюючи по 8-10 годин на добу, завершив переклад за 2 роки. А буквально кілька днів тому закінчив перекладати візантійський епос X століття «Дигеніс Акрит». І це ще не все. Вже у вересні планую взятися за творчу спадщину видатного грецького поета, Нобелівського лауреата Одіссеаса Елітіса.
А ще Василь Іванович розповів, як студентом очолював літстудію імені М.Рильського при КДУ, а на початку 70-х вперше взяв участь у «Голосіївських літературних читаннях»:
– Тоді до музею вели скрипучі дерев’яні східці, а не кам’яні, як сьогодні. А от троянди й виноград у Поетовій садибі росли тоді, як і зараз. До речі, на своїй дачі я вирощую 40 сортів винограду. Максим Рильський – одна з тих величин, на яку я завше рівнявся!
– Прекрасно, що є такий перекладач, як Василь Степаненко, – схвильовано промовляє Костас Онісенко, прес-секретар грецького Фонду культури ім. П.Бумпураса, – адже сьогодні далеко не всі греки можуть читати в оригіналі «Еротокрита»! Дуже мрію, що знайдеться нарешті і той, хто перекладе на грецьку «Кобзар» Т.Шевченка!
У грошовому вимірі премія М.Рильського складає сьогодні 10 тисяч гривень (на руки ж, після всіх відрахувань, лауреат отримує ще менше – близько 8 тисяч). В радянські часи вартість премії була 1000 карбованців. Але за ці гроші в 70-ті можна було цілий рік відносно безпроблемно жити і творити.
– В ті часи, – зауважує Вікторія Колесник, директорка Київського музею М.Рильського, – за рядок перекладу платили більше, ніж за рядок оригінального твору. Сьогодні ж навіть пам’ятна медаль в положенні про Премію не передбачена. Якби не спонсорська допомога корпорації «Еталон», ми її не вручали б…
На що Богдан Червак, перший заступник голови Держкомтелерадіо, оптимістично зазначив:
– Сьогодні питання про збільшення грошового забезпечення премії стоїть на порядку денному. Сподіваюся, що вже в найближчій перспективі його буде позитивно вирішено…
