«Я намагався зобразити в романі всі суперечності людської душі. Все, про що говорив у ньому, проживав внутрішньо. Текст писався майже три роки. Кожен із цих героїв – якоюсь мірою і автор. Мені було дуже важливо подати час майже незрозумілих для нинішньої доби тодішніх конфліктів та катастроф у людській душі. Навіть у 70-х роках, попри задушення української мови та знищення українського мислення, основна маса людей не задумувалася над такими колізіями, вона жила й була по-своєму щаслива, і лунали тоді популярні пісні Майї Кристалінської: «Отчего на душе мне так светло – оттого, что ты идешь по переулку» тощо. І не тільки Кристалінської, бо частина радянської естради все-таки пропагувала людяність. І більшість людей не сприймала трагічно тодішнє життя. Тільки окремі розуміли ці речі, і з цими окремими система безпощадно розправлялася. Фактично мій роман про цих окремих».
Для кого цей роман?
«Травам не можна помирати» – твір, пристосований для широкого читацького загалу. Як на мене, його здатна сприйняти будь-яка людина, яка читає книги. Це не є розважальне чтиво, але й не ребуси та лабіринти. Кожен може знайти в моєму романі з кількома сюжетними лініями те, що йому ближче».
Обкладинку до книжки створила художниця Христина Стринадюк.
http://bukvoid.com.ua
