…Село моє, що сталося з тобою?
Померхло ти, зів’яло,
посмутніло.
Лежиш у ярі, і осінній лист
Тебе, як гріб забутий, засипає…
Володимир Свідзінський
У народі 8 жовтня вшановували Єфросинію, яку ще називали капустницею. Вважалося, що цього дня треба сікти капусту. Збереглося прислів’я: “Не треба в капусту і олії, як пошаткуєш на Фросинії”, тобто, посічена цього дня вона повинна довго зберігатися. Також підмічали: «Якщо день погожий, тепло буде ще протягом кількох тижнів. Якщо випаде сніг, то зима прийде 21 листопада.»
За церковним календарем 8 жовтня вшановують преподобну Єфросинію, преподобного Сергія Радонезького – чудотворця Всієї Русі, преподобну Досифію Київську, преподобну Єфросинію Суздальську – у миру Феодулію, святого Германа, мученика Пафнутія.
Іменинниками 8 жовтня є:
Герман, Сергій, Єфросинія, Досифія.
8 жовтня народились:
1871 — Іван Піддубний, видатний спортсмен-борець. Шестикратний чемпіон світу з боротьби, символ сили духу і тіла, пристрасний пропагандист чесності у спорті.
1885 — Володимир Свідзінський, український поет, перекладач. Автор збірок поезій «Ліричні поезії», «Вересень», «Медобір».
«В моїй уяві образ твій, Осяяний любов’ю і весною, Неначе сонячний навій, Обвинений блакиттю молодою. А імені твойого звук – Як огнекрилий мак у полю, Як зорні наспіви куколю, Як пахощі подільських лук» (Володимир Свідзінський)
1907 — Поліна Осипенко, українська військова льотчиця, Герой Радянського Союзу.
Події 8 жовтня:
1621 — було підписано Хотинський мирний договір
Підписанням угоди закінчилася Хотинська битва 1621, в якій козацькі війська під проводом Петра Сагайдачного спільно з польськими військами розгромили османську армію, тим самим зупинивши завоювання Європи. Гетьман Петро Сагайдачний отримав у цій битві поранення, від якого згодом і помер.
8 жовтня відзначають:
День юриста України
Чи знаєте ви, що:
Доля Володимира Свідзинського вражає уяву тих, хто відкриває його для себе: він прожив тихо, наче ненароком укинутий у несуголосну йому добу, свою трагічну загибель передбачив у пророчих віршах, його архіву не існує, як немає і могили.
Коли німецькі війська наблизилися до Харкова, НКВД запровадив вибіркові арешти тих мешканців, які ще не евакуювалися. Свідзинський не поспішав використати свій евакуаційний талон через небажання дочки виїжджати і тому потрапив під облаву.
Нині є вже свідчення, що Свідзинського разом із іншими силоміць евакуйованими просто гнали під конвоєм на схід, а потім спалили живцем у якійсь будові між Куп’янськом і Старим Салтовом. У своїх поезіях він висловив чітке передчуття своєї смерті в огні:
В полум’ї був спервовіку
І в полум’я знову вернуся…
І як те вугілля в горні
В бурхливім горінні зникає,
Так розімчать, розметають
Сонячні вихори в пасма блискучі
Спалене тіло моє…
(Інформація з статті «НЕВПІЗНАНИЙ ГІСТЬ: ДОЛЯ І СПАДЩИНА ВОЛОДИМИРА СВІДЗИНСЬКОГО«Дзеркало тижня»)
«Рідна країна»
