Люди з важким характером зазвичай досягають більших успіхів у кар’єрі, довше живуть і щасливіші в шлюбі. Але чому, спробувала з’ясувати оглядачка BBC Future.
На екрані він – саме втілення чарівності, принц із розкішною шевелюрою. Однак за кадром… скажімо просто, що йому потрібно надто багато особистого простору. Він ненавидить свою славу і зневажає свою акторську професію.
Друзі його колишньої подружки Елізабет Херлі називали його не інакше як “Грумпельштільцхен” (поєднуючи англійське слово “grumpy” (буркотливий) і ім’я злого карлика з казки братів Грімм – Румпельштільцхена. – Ред.).
Всі знають, що у Г’ю Гранта поганий характер і що з ним непросто працювати. Але можливо, що саме завдяки цьому він і й досяг успіху?
Ніколи ще позитивний настрій не був настільки важливим для суспільства, як сьогодні. Наше життя перетворилося на нескінченну гонитву за щастям. Ми скуповуємо безліч книг на цю тему, відвідуємо майстер-класи із самовдосконалення і публікуємо в соціальних мережах цитати, що надихають.
Сьогодні можна найняти персонального тренера зі щастя, відвідувати медитативні практики з усвідомленого життя або шукати внутрішню гармонію за допомогою мобільного додатку.
Понад мільйон військовослужбовців США проходять курси позитивної психології, а в школах Великої Британії вивчають мистецтво оптимізму. Поруч з ВВП добробут нації тепер вимірюють за допомогою “індексу щастя”.
Але насправді в песимістичному погляді на життя є безперечні переваги. Невдоволені буркуни досягають більшого успіху в перемовинах, ухвалюють більш далекоглядні рішення і рідше страждають від серцевих нападів.
У циніків, як правило, більш стабільний шлюб, більш висока зарплата і довше життя – хоча вони, звичайно ж, очікують геть протилежного.
А ось позитивне мислення, навпаки, пов’язане зі значними ризиками. Воно знижує мотивацію, приглушує увагу до деталей і робить людину одночасно довірливою та егоїстичною. До того ж, як відомо, оптимісти більш схильні до зловживання алкоголем, переїдання і небезпечного сексу.
Річ у тім, що всі наші почуття мають конкретне призначення. Гнів, смуток і песимізм – це не результат злого жарту богів або поганої вдачі. Ці риси розвинулися для того, щоби допомогти нам вижити.
Візьмемо, наприклад, гнів. Ньютон, приміром, був надзвичайно образливим і злопам’ятним, а Бетховен часто влаштовував скандали, іноді з бійками. Складається враження, що геніальність часто асоціюється зі запальним характером. Безліч прикладів можна знайти в Кремнієвій долині.
Засновник компанії Amazon Джефф Безос відомий своїми спалахами гніву і образливими висловлюваннями на кшталт “Перепрошую, чи прийняв я сьогодні таблетки від дурості”? Однак це не завадило йому створити компанію вартістю у 300 мільярдів доларів.
Багато років цей взаємозв’язок залишався загадкою, поки в 2009 році Маттійс Баас з Амстердамського університету не вирішив з’ясувати це питання. Він набрав групу зі студентів-добровольців та поставив перед собою мету розсердити їх в ім’я науки. Половину з них він попросив згадати щось, що їх дратує, і викласти це на папері.
“Це трохи їх розлютило, хоча до справжніх нападів гніву справа не дійшла”, – розповідає дослідник. Іншу групу учасників вчений змусив посумувати.
На наступному етапі обидві групи взяли участь у грі, яка мала перевірити їхні творчі здібності. За 16 хвилин вони повинні були вигадати якомога більше способів поліпшення навчання на факультеті психології. Як Баас і очікував, розлючені студенти вигадали більше ідей. Крім того, запропоновані ними методи були також більш оригінальними – їх збіг з ідеями інших учасників склав менше 1%.
Вкрай важливо, що розлючені добровольці змогли добре проявити себе в моменти “спонтанного новаторства”, або так званого неструктурованого мислення.
Суть креативності полягає в тому, наскільки легко ви можете змінювати спосіб мислення. У критичній ситуації перетворення в “божевільного генія” може навіть врятувати вам життя.
Як і більшість емоцій, гнів виникає в мозочковій мигдалині – особливій ділянці мозку, яка відповідає за виявлення загрози для життя людини. Щоби викликати злість, мозок посилає тілу хімічні сигнали. Організм переповнює адреналін, і протягом декількох хвилин людина відчуває неймовірний приплив енергії.
Ця фізіологічна реакція розвинулася переважно для підготовки організму до фізичної агресії, але вона також підвищує мотивацію і надає рішучості.
Утім, якщо постійно тримати негативні емоції в собі, все може бути набагато гірше. Ідея про те, що стримувати почуття може бути шкідливо для здоров’я, виникла ще в давнину. Грецький філософ Аристотель вірив у катарсис.
Він вважав, що перегляд трагічної п’єси дозволяє людині відчувати такі емоції як гнів, печаль і провина, при цьому контролюючи їх. Виплеснувши ці почуття назовні, людина може звільнитися від них одразу.
Пізніше його ідеї переосмислив Зигмунд Фрейд, який вважав, що катарсису можна досягти за допомогою сеансів психотерапії.
Крім того, не всі переваги вільного вираження емоцій пов’язані зі здоров’ям. Наприклад, вони можуть допомогти при переговорах. Приводом для агресії може послужити те, що хтось недостатньо високо цінує ваші інтереси. Якщо все зробити правильно, агресія може допомогти вам домогтися свого і підвищити свій статус. Такий спосіб вести перемовини відомий з давніх-давен.
Крім того, вчені дедалі частіше виявляють, що буркотливість позитивно впливає на різні соціальні навички: красномовність, переконливість і пам’ять. “Поганий настрій вказує на те, що ми перебуваємо у новій і непростій ситуації, і вимагає від нас бути уважнішими і пильнішими”, – говорить Джозеф Форгас, вчений, який близько 40 років вивчає вплив емоцій на поведінку людини.
Крім того, дослідження показали, що трохи засмучена людина краще сприймає соціальні сигнали, і, як не дивно, ставиться до інших справедливіше.
Жорстко, але справедливо
Хоча почуття щастя часто пов’язують зі щедрістю, на практиці це не зовсім так. Вчені провели експеримент, який виявив, що щасливі учасники частіше залишали собі більшу суму призу, в той час як сумні були значно щедрішими.
З-поміж усіх позитивних емоцій оптимістична віра в майбутнє має найбільш парадоксальні наслідки. Як і щастя, позитивні фантазії про майбутнє позбавляють людину мотивації. “Люди відчувають себе вдоволеними, розслабленими і не докладають необхідних зусиль, щоб здійснити свої мрії.
Випускники, які фантазують про успішну кар’єру, врешті-решт заробляють менше. Пацієнти, які мріють про скоріше одужання, видужують повільніше. Численні дослідження довели, що чим більше ми мріємо, тим менше ймовірність того, що наші бажання здійсняться.
Оптимістичні думки можуть завадити людині з надмірною вагою схуднути, а курцеві – відмовитися від цієї шкідливої звички.
Захисна функція песимізму
Вочевидь, найбільше занепокоєння спричиняє той факт, що ці ризики можуть діяти і на рівні суспільства. Дослідниця з Університету Нью-Йорка Габріель Оттінген проаналізувала статті в газеті USA Today і економічні показники за тиждень та місяць по тому. Вчена виявила, що чим більш оптимістично були представлені в газеті прогнози, тим гірше були наступні показники.
Потім вона проаналізувала виступи президентів при їх вступі на посаду і з’ясувала, що найбільш позитивні промови в підсумку закінчувалися підвищенням рівня безробіття і зниженням ВВП під час їхнього керування.
Додайте до цього схильність людей вірити в те, що погане трапляється тільки з іншими, – і у нас є серйозний привід задуматися. Можливо, варто нарешті зняти рожеві окуляри і перестати вважати, що склянка наполовину повна.
Песимізм як захисний механізм означає віру в закон Мерфі, який говорить, що якщо яка-небудь неприємність може статися, вона обов’язково трапиться. Очікування найгіршого готує до вас до того, коли воно станеться.
Це працює таким чином. Уявіть, що ви маєте виступити з промовою. Подумайте про неприємні несподіванки, які можуть статися. Ви можете, приміром, зашпортатися, коли підійматиметеся на сцену, втратити карту пам’яті, на якій зберігається ваша презентація, у вас може зламатися комп’ютер, вам можуть поставити недоречне запитання (досвідчені песимісти вигадають ще тисячу варіантів).
Складіть список усіх можливих проблем, а потім знайдіть рішення для кожної з них.
Психолог Джулі Норем з Коледжу Велслі штату Массачусетс є експертом в галузі песимізму.
“Я трохи незграбна, особливо коли хвилююся, тому в такій ситуації я взую туфлі на низьких підборах. Я також прийду раніше, щоби перевірити, чи немає на сцені дротів або інших речей, через які можна перечепитися”, – розповідає вона.
“Зазвичай я створюю декілька резервних копій своєї презентації. Але я навіть можу виголосити промову й без неї, якщо раптом знадобиться. До того ж я відправляю копію презентації організаторам, маю при собі карту пам’яті з ще однією копією і приходжу зі своїм ноутбуком”, – додає пані Норем.
Як то кажуть, виживають тільки параноїки.
Отже, коли наступного разу хтось скаже вам “не сумуй!”, ви можете відказати, що за допомогою песимістичного погляду на речі плекаєте в собі почуття справедливості, знижуєте рівень безробіття в країні і рятуєте світову економіку.
І ви, безперечно, будете сміятися останнім, навіть якщо це буде вимучена посмішка циніка.
Джерело: http://www.bbc.com/ukrainian/vert_fut/2016/09/160929_vert_fut_its_good_to_be_grumpy_and_bad_tempered_vp
