В Українському фонді культури відбулася церемонія вшанування лауреатів поетичного вернісажу ім. Максима Рильського «Троянди й виноград». Засновниками та організаторами цього поетичного конкурсу, що відбувається вже вчетверте (2006, 2008, 2012, 2017), як і в попередні роки, стали Київський літературно-меморіальний музей М. Рильського, Український фонд культури, фонд Максима Рильського «Троянди й виноград», за фінансової підтримки корпорації «Еталон».
Голова журі вернісажу Іван Драч, голова Українського фонду культури Олександр Бакуменко та директор родинного фонду «Троянди й виноград» Максим Рильський вручили лауреатам і дипломантам дипломи й кришталеві троянди, а також перші примірники нового видання, упорядкованого онуком поета, «Мудрості від Максима Рильського». Хто ж вони, лауреати й дипломанти «Троянд й винограду»-2017?
ЛАУРЕАТИ
Володимир Дрозюк, Заслужений журналіст України, с. Дермань Другий, Здолбунівський р-н, Рівненська обл;
Василь Цимбалюк, Заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук, м. Сквира, Київська обл;
Володимир Гільчук, викладач, м. Ніжин, Чернігівська обл;
Ольга Маротчак, вчитель укр. мови та літератури, с. Голови, Верховинський р-н, Івано-Франківська обл;
Андрій Дубій, музикант, доцент НМАУ імені П.І. Чайковського, Київ;
Світлана Шинкар, вчитель укр. мови та літератури, м. Калуш, Івано-Франківська обл;
Юлія Григорук, студентка Київського національного університету культури і мистецтв ( бандуристка), м. Вінниця;
Надія Чорноморець, головний інженер відділу Інституту фізики НАН України, Київ;
Василь Стахів , колишній робітник Львівського автобусного заводу, м.Львів;
Сергій Сіваченко,власний кореспондент інтернет-видання «Житомир. Today», смт. Хорошів, Житомирська обл;
Любов Загоровська, магістр філології, журналіст інтернет-видання Pravda.if.ua, м .Івано-Франківськ;
Сергій Сокольник, підприємець, волонтер. Автор кількох пісень та класичного оперного романсу;
Олена Дмитерко, магістратура НУ «Львівська політехніка» за спеціальністю «журналістика», смт. Веселе, Запорізька обл;
Євгенія Ліщинська, медична сестра Балаклійського центру соціально-психологічної реабілітації дітей, м. Балаклія, Харківська обл;
Любов Матузок, вчитель початкових класів, вихователь в дошкільному закладі №8 «Дзвіночок», м. Ромни, Сумська обл;
Галина Яценко , доцент кафедри української преси факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка, кандидат наук із соціальних комунікацій, м. Львів
ДИПЛОМАНТИ
Тамара Яковенко, голова літ. студії «Зорянка», м.Канів, Черкаська обл;
Орест Князький, педагог, член НСПУ, с.Білоберізка, Верховинський р-н, Івано-Франківська обл;
Олександр Жиго, вчитель історії, Кам»янець-Подільський, Хмельницька обл;
Світлана Александрова, м. Кривий Ріг;
Богдана Гусак, вчитель укр. мови та літератури, с. Малий Вистороп, Лебединський р-н, Сумська обл;
Маріанна Сіптарова, студентка музичного коледжу, с. Лосятин, Васильківського-р-ну, Київської обл;
Ігор Федів, вчитель образотворчого мистецтва, м. Івано-Франківськ;
Марія Фоміна, с. Сошників, Борспільського-р-ну, Київської обл;
Юлія Лахманюк, головний спеціаліст АТ «Укргазбанк», м. Житомиир;
Лариса Шабаліна, заступник директора школи , с. Ладижінка, Уманський р-н. Черкаська обл;
Любов Костянець, лаборант, м. Київ;
Михайло Гершкович, журналіст, м. Балта, Одеської обл;
Галина Кравченко, педагог, с. Новий Шлях, Козелецький р-н, Чернігівська обл;
Юлія Мороз, доцент Харківського університету ім. В.Н. Каразіна, м. Харків,
Наталія Галабурда, вчитель укр. мови та літератури, с. Застав’я, Корецький р-н, Рівненська обл;
Арсен Вікарук, м. Тернопіль;
Вікторія Сопільняк, вчитель укр. мови та літератури, с. Чечелеве, Кременчуцького р-н, Полтавської обл;
Лариса Браташ, медик, м. Буринь, Сумська обл;
Аліна Звіздецька, художник, дизайнер тканин, Львів;
Іванна Ярмульська, вчитель укр. мови та літератури, ліцей м. Сквира, Київська обл.;
Юлій Сафонов, м.Київ (посмертно);
Лариса Панчук, науковець, смт. Попільня, Житомирська обл;
Оксана Гандурська-Павленко, кандидат медичних наук, м. Київ;
Оксана Богдан, філолог, Київ;
Микола Крамар, журналіст, Черкаси.
Дипломи-відзнаки в окремих номінаціях
Філософська лірика
Володимир Матвійчук , с. Корнин,Попільнянський-р-н, Житомирська обл;
Юрій Скачек, педагог, с. Андрушки , Попільнянського –р-н, Житомирської обл;
Ірина Табак, студентка Тернопільського національного педагогічного університету, с. Мовчанівка,Підволочиський р-н, Тернопільська обл;
Олег Андрішко , магістр філології, приватна фіпма, коректор , м. Дніпро;
Надія Семена, економіст, Київ;
Олександр Ювченко, учень 7-го класу, м. Славутич, Київська обл;
Лариса Максименко, вчитель , с. Зуївці, Миргородського р-ну, Полтавської обл.;
Віктор Святенюк, с. Радошівка, Шумський р-н,Тернопільська обл;
Любов Яременко, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл
Інтимна лірика
Ніна Габінська, м. Бориспіль, Київська область;
Олександра Мудрак, учениця 9-го класу, смт. Гусятин, Гусятинський р-н, Тернопільська обл;
Валентина Чепурко, медик, с. Олександрівка, Покровський р-н, Дніпропетровська обл;
Тетяна Логвіна, журналіст, м. Зміїв, Харківська обл;
Ванда Савранська, журналіст, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська обл;
Пейзажна лірика
Віта Парфенович, економіст , м. Київ;
Тетяна Лісненко, вчитель, м.Ромни, Сумська обл;
Людмила Лещенко, освіта, Канів, Черкаська обл;
Тетяна Скляренко, бібліотекар, Канів, Черкаська обл;
Патріотична лірика
Анастасія Соловюк, студентка, с. Романівка, Попільнянський р-н, Житомирська обл;
Тетяна Яковлева, вчитель укр. мови та літератури, с. Широкий, Станично-Луганський р-н, Луганська обл;
Любов Руденко, вчитель, смт. Корнин, Попільнянський р-н, Житомирська обл.
Чим же характерний був цей вернісаж поетів-аматорів?
«Людина кожна – якоюсь мірою поет». Під цим висловом Максима Рильського з квітня по вересень ц. р. тривав конкурсний марафон серед поетів-аматорів країни. В ньому взяли участь близько 400 авторів з усіх областей України, які надіслали кілька десятків тисяч віршів у чотирьох обумовлених номінаціях – патріотична лірика, пейзажна, інтимна, філософська.
Дійсно, у наших громадян – лірична душа. Поезія живе в людині незалежно від віку та роду занять. Найстаршим учасникам, а їх виявилося кілька, – по 90 з гаком, а наймолодшому – Максиму Жадану з Харкова – 8 років та 8 місяців. Він залишив телефон мами і написав: «Захоплююся красою України».
Попри соціально-економічні негаразди та військові дії на сході, кількість учасників порівняно з попередніми конкурсними роками зросла майже в півтора раза. Особливо популярною стала номінація «Філософська лірика», яку було представлено вперше. Найбільше – серед аматорів літнього віку: роздуми про долю країни та свою особисту, про призначення людини, філософію буття.
Загалом, якщо вдатися до порівнянь, віковий рівень учасників істотно зріс і становить у середньому понад 51 рік. Лауреатам майже стільки ж – 48 (у 2012 – 34 роки). Виявилося значно менше тих, кому до 30 років, – студентів, учнів, молоді взагалі.
– Але разом з тим зріс загальний творчий і професійний рівень (якщо таке слово доречне аматорському статусу) учасників, – наголошує голова журі вернісажу Іван Драч. – Можливо, ми частково не звертали уваги на певні професійні хиби, наприклад, у стилістиці, ритміці. Більш різноманітним виявився жанровий доробок – тут і сонети, і верлібр, і ронделі. Враховуючи рівень, вирішили збільшити кількість лауреатів з 12 до 16, а ще 20 учасників стали дипломантами й стільки ж відзначено за той чи інший вірш в окремій номінації.
Якщо вдатися до статистичних фактів, варто навести такі: кожний п’ятий дописувач – з Києва чи області, але вельми активними (по 20–30 листів) виявилися Сумська, Хмельницька, Львівська, Черкаська, Житомирська, Дніпропетровська, Харківська області. Попереду освітяни – вчителі, педагоги, майже порівну – учні, студенти та журналісти, але останні набагато ширше представлені в лауреатах та в дипломантах. Значно зросло представництво дописувачів з технічною освітою – інженерів, фінансистів, економістів, а також юристів та медиків. Присутні серед поетичних аматорів також майстер-склодув, кухар, бармен, фермер, архітектор, залізничник.
На думку Миколи Луківа (в журі також відомі поети Петро Засенко, Станіслав Шевченко, Леонід Горлач, директор музею Вікторія Колесник, меценат Володимир Бутко), «Троянди й виноград» не випадково названі вернісажем. Це не конкурсне суперництво, а огляд духовного стану суспільства. Своєрідне соціологічне дослідження, барометр настроїв в суспільстві. Ми відчуваємо духовність народу, його філософський роздум і, звичайно, незламний патріотизм.
Любов Довженко з Києва вважає, що поезія – це спосіб життя, головне в ній – правда, доступність. З болем пише про Майдан, Революцію гідності, Небесну сотню, кіборгів. Вважає, що «непрочитаний вірш – мов нехрещена дитина». Тому, мабуть, й надіслала чималу добірку.
Своє визначення поезії у Любові Яременко з Кривого Рога:
«Мої віршовані рядки,// Як тихий шепіт падолисту,// Беру й нанизую думки,// Наче на ниточку намисто.// Найпотаємніші думки:// Як мед солодкі, як сльоза солоні…// Мої віршовані рядки//– Це моє серце на долоні…»
Донбас, війна, кров… Патріотична тема – дійсно, як серце на долоні… Вчитель історії з Миколаєва Леонід Рженецький надає образ мінометника з АТО з позивним «Від діда». Ольга Марченко із села Воскресенки Буринського р-ну Сумської області віршує оповідь бабусі онуці про те, що її дід та батько в АТО, а мати теж там, у медбатальйоні.
В самому Донбасі, як і раніше, теж живуть поети. І пишуть вони українською. Як, наприклад, Онисько Нетудихата зі станиці Луганської, який живе на лінії фронту. Чи родина Каїр із села Темрюк Нікольського району Донецької області: батько Володимир Федорович, син Володимир Володимирович з болем згадують, що тепер на окупованому Донбасі мінні, а не пшеничні поля. Їхня тезка, а може родичка, Надія Каїр з цього ж села (надіслала окремий лист без посилань) у вірші «Біль» пише: «… Як відгук грізної війни, як слід шрапнелі на березі… В юрбі я бачу зі спини – іде атошник на протезі…» В багатьох листах не тільки трагічне сьогодення, але й наша героїчна історія, доля людей, зворушливі спогади.
Микола Субота із села Сковородинівка Золочівського району Харківської області згадує 1944 рік: Максим Рильський і Павло Тичина відвідують та беруть участь у встановленні пам’ятного знаку біля сковородинівського дуба…
Олександр Бережний з Жовтих Вод, голова літстудії «Горицвіт», підполковник українського козацтва, ілюструє свої спогади фото та нагадує про 365-річчя історичної битви. Олександр Ткаченко з Городища Черкаської області оспівує історичний ланцюжок подвигів – від Крут до Небесної сотні.
Історія, війна, а поруч цілком «мирні» й зворушливі листи, які закликають до майбутнього. Як, наприклад, Бориса Сої із Черкас, який 45 років викладав українську мову та літературу, а нині прищеплює молоді любов до природи. За власним сценарієм провів у лісництві День лісівника, коли школярі «читали вірші великого природолюба Максима Рильського».
Складається враження, а, мабуть, так і є, що українська земля – напоєна поезією. На адресу журі надійшли колективні добірки від учнів і студентів, численних літературних студій та гуртків, як, наприклад, з батьківщини Тараса Шевченка в Каневі чи Максима Рильського на Попільнянщині та на Сквирщині.
МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ,
директор родинного фонду Максима Рильського «Троянди й виноград», онук поета
Джерело: http://prostir.museum/ua/post/40116
