«Ми є те, що ми їмо» – автора цього крилатого афоризму, на жаль, не пригадаю.
Новорічні та різдвяні свята не минають без традиційного застілля. Тож чому б нам не поговорити про психологічні особливості харчування.
Взаємодія з їжею – це, без перебільшення, найбільш довготривалі та неоднозначні стосунки в житті будь-якої людини. Вони пов’язані не лише із задоволенням фізіологічного голоду. Це також один із найпоширеніших способів спілкування – в усіх культур і народів існує застілля зі своїми традиціями та особливостями. Крім того, споживання їжі є засобом психологічного захисту, компенсацією відсутності любові, способом зниження напруги, ліками для зраненого самолюбства, особливо, коли не знаємо, як по-іншому відреагувати на внутрішні проблеми.
Нещодавно я натрапила на цікаву теорію, підтверджену практикою, від письменниці та психолога Лі Бурбо. Нижче ділюсь кількома зробленими нею спостереженнями. Але зауважу, що не розглядаю зараз фізіологічні проблеми, коли брак якихось речовин провокує споживання певної їжі.
Отже, на що вказує пристрасть до жирної їжі?
Жирна їжа може бути дуже шкідлива. Тим не менше, безліч людей її обожнюють.
Ліз Бурбо вважає, що пристрасть до жирної їжі вказує на загострене почуття провини. Людина, яка налягає на жирні продукти, хоче себе за щось покарати. Вона переконана, що потрібно дбати в першу чергу про близьких людей, а не про самого себе. Турботу про себе такі люди можуть прирівнювати до егоїзму, нерідко вони відчувають відразу до самих себе, причому як на фізичному, так і на психологічному рівнях.
На що вказує любов до солодощів?
Ми любимо підсолодити собі життя. Проте, дієтологи вирахували, що в день людині досить цукру, який міститься в трьох свіжих фруктах. Все інше – вже перебір.
Що, з точки зору психології харчування, означає зловживання солодощами? Нестача ніжності в житті, стверджує Ліз Бурбо. Ласун зазвичай буває вкрай суворий до себе, занадто рідко себе хвалить. Ну а вже якщо хвалить, то нагороджує себе не компліментами (які йому так потрібні), а пряниками і шоколадними цукерками.
На що вказує залежність від борошняних виробів, ароматної здоби, рум’яних пиріжків?
Напевно, складно знайти людину, яка могла б спокійно пройти повз апетитну випічку.
На що вказує зловживання випічкою, згідно з психологією харчування? Брак емоційної «їжі», підтримки близьких. Причому, цілком ймовірно, що людина отримує увагу близьких, але їй все одно постійно мало. Ліз Бурбо зазначає, що такі люди часто ненаситні у всьому, в тому числі і в їжі.
На що вказує тяга до гостренького?
Згідно з психологією харчування, в житті таких людей бракує пристрасті. Людина, що любить гострі страви, як правило, не помічає, яке чудове те, що її оточує. Вона занадто схильна до аналізу, живе розумом, не дозволяючи собі насолодитися відчуттями та яскравими переживаннями. Нестачу «перцю» в житті, на думку Ліз Бурбо, така людина заповнює надлишком перцю в їжі.
Багато в чому я погоджуюсь із Ліз Бурбо, а особливо в тому, що існує прямий зв’язок між тим, що ми їмо, і тим, ким ми є і навпаки.
В нашому житті не може бути порожніх місць, коли є брак чогось (близькості, впевненості, підтримки і т.д.) ми будь-як його компенсуємо, зокрема – їжею. Хоча, якщо вже бути до кінця відвертими, то не лише їжею, а також азартними іграми, ризикованими видами спорту, залежностямив стосунках, залежностями від хімічних речовин.
Можна погоджуватись зі всім вище написаним, можна не погоджуватись. А можна вже зараз спробувати проаналізувати, що для вас є їжа? Чи немає якихось перекосів у вашому харчуванні?
Візьміть аркуш паперу. Розділіть його на три частини. В першій запишіть п’ять продуктів (у тому числі й напоїв), які ви найчастіше вживаєте, які найбільше смакують, до яких тягне. У другі колонці напроти кожного з продуктів напишіть свої відчуття, з якими ви його споживаєте. При цьому постарайтесь максимально до себе прислухатись. В третій колонці запишіть, чим ще, крім їжі, можна компенсувати ту чи іншу потребу, яку ви «заїдаєте».
Поексперементуйте! Впевнена, вас чекає багато несподіваного.
Щоб було зрозуміліше, наведу власний приклад.
Час від часу зранку чи ввечері я п’ю горнятко молока. І це при тому, що маю непереносимість лактози. Останнім часом зловила себе на тому, що це перетворюється на справжній ритуал. Випиваючи свій напій, я відчуваю спокій, захищеність, безтурботність, майже так, як це було колись в моєму дитинстві, коли бабуся, щойно подоївши корову, приносила мені, тоді ще зовсім маленькій дівчинці, глиняне горнятко молока.
На разі, обставини в моєму житті склалися так, що за короткий проміжок часу було досить багато напружених, стресових подій: переїзд в іншу країну, вагітність та народження донечки, адаптація до нового життя та багато чого іншого. Далеко не завжди я почувалась захищено, а про безтурботність, здавалось, забула взагалі. І саме це моє «ритуальне» горнятко молока нагадало мені наскільки це все є важливим для мене!
Чудовий вечір з подругою, нове захоплення – і я знову на якийсь час відчула себе наповненою безтурботністю і легкістю. Із відчуттям захищеності складніше, але то також не проблема, якщо не нехтувати своєю потребою, а шукати способи її задовольнити (окрім «заїдання»!).
Так потреба в щоденному ритуальному молоці в мене практично відпала.
