Коли у дітей – сноходіння

Дитячий лунатизм, сноходіння (також відомий як сомнамбулізм) – це явище, коли дитина під час сну встає, але не усвідомлює своїх дій.

– Лунатизм найчастіше трапляється у дітей 4-8-річного віку, але може бути і в підлітковому віці, найчастіше у хлопців, – пояснює лікар-психіатр-психотерапевт. – Більшість дітей, які ходять уві сні, починають робити це через годину або дві після засинання. Випадки лунатизму звичайно тривають від 5 до 15 хвилин. Така поведінка зазвичай нешкідлива і у багатьох дітей зникає з віком. Проте це може бути певною мірою небезпечним, тому важливо захистити дитину від травм, які можуть виникнути внаслідок ходіння під час сну.

– Найчастіше епізоди сноходіння виникають у першій половині ночі, – каже Н. Іванова. – Дитина під час сну може сісти на ліжко або встати і пройти по кімнаті. На запитання батьків може не відповідати або відповідати не по суті. Але може давати правильні відповіді автоматично. Напад закінчується самостійно. Дитина повертається в ліжко або лягає спати в іншому місці. Вранці про епізод сноходіння згадати не може.

Лунатизму сприяє:

– втома або недостатність сну;

– нерегулярність сну;

– стрес або занепокоєння;

– перебування в іншому середовищі сну;

– соматична хвороба;

– нічне падіння рівня цукру при цукровому діабеті 1 типу (поодинокі випадки);

– лікування деякими препаратами, що впливають на нервову систему (нейролептики, снодійні, препарати літію, амітриптилін, бензодіазепіни й агоністи бензодіазепінових рецепторів, бета-блокатори для зниження артеріального тиску);

– токсична дія різних хімічно активних речовин (ксенобіотики, наркотики, алкоголь).

Фактори ризику

Факторами ризику, що впливають на появу сомнамбулізму у дітей, можуть бути:

– Спадкова схильність. Якщо хто-небудь із близьких родичів страждав сноходінням, то шанси отримати такий же розлад збільшуються. Якщо ж обоє батьків мають таку особливість, то в 60% випадків їхні діти успадкують лунатизм. Особливо великий ризик в однояйцевих близнюків.

– Вплив навколишнього середовища і режим дня. Тривала відсутність відпочинку і психологічний стрес згубно впливають на всі процеси, в тому числі й на регуляцію мозком фаз відпочинку та активності. Постійна зміна місця і часу засинання, вимушене безсоння або галасливе зовнішнє середовище збільшують ризики епізодів парасомній.

– Прийом медикаментів. Наркотичні знеболювальні, снодійні, нейролептики, транквілізатори та антигістамінні препарати можуть викликати сомнамбулізм у схильних до цього людей.

– Вік і стать. У зв’язку з особливостями сну, у підлітків та дітей можливість появи сомнамбулізму вища, ніж у дорослих. Також зростає ризик розвитку сомнамбулізму у жінок під час менструації та вагітності.

Діагностика та лікування лунатизму

За словами Н. Іванової, лікар-психотерапевт, психіатр або невролог може запідозрити лунатизм на основі наявності в анамнезі схожої поведінки в інших членів сім’ї. Здебільшого специфічне лікування не потрібне, але слід провести фізичне та психологічне обстеження, щоб виключити інші стани, які можуть призвести до лунатизму.

Коли лікар підозрює іншу проблему зі сном, таку як апное або нічні страхи, він може призначити полісомнографію. Під час такого дослідження сну пацієнт перебуває в лабораторії сну протягом ночі. До певних частин тіла дитини кріпляться електроди для вимірювання частоти серцевих скорочень, мозкових хвиль, частоти дихання, напруження м’язів, рухів очей і ніг, а також рівня кисню в крові. Камера може записувати відео дитини під час сну.

Сомнамбулізм не потребує лікування лише тоді, коли пацієнту менше, ніж 5-6 років, а епізоди «нічного неспання» не загрожують життю. Якщо лунатизм зберігається до шкільного віку, має небезпечний характер або виникає у дорослої людини, варто пройти обстеження та лікування, в разі необхідності, оскільки такий стан може призвести до нещасного випадку. Крім того, ходіння та говоріння уві сні можуть бути симптомом серйозного захворювання: пухлини головного мозку, аневризми мозкової артерії та ін.

Дитина з ознаками сомнамбулізму має бути комплексно обстежена лікарем-неврологом та лікарем-психотерапевтом для проведення відповідної діагностики та лікування.

У медичній практиці трапляються випадки сомнамбулізму, які не потребують лікування, але вони є поодинокими. Наявні невротичні порушення слід дезактуалізувати або усунути. Можливе призначення заспокійливих препаратів. Дедалі частіші напади можуть свідчити про те, що є органічні порушення, і людині потрібна термінова консультація фахівця.

Для дитини, схильної до сомнамбулізму, дуже важливим є режим дня і правильні нервові та фізичні навантаження. Потрібно, щоб дитина вставала та лягала спати в певний час, щоб вона спала достатньо для повноцінного відпочинку. Протягом дня дитина має відпочивати. Наприклад, повернувшись зі школи, їй не слід негайно сідати за виконання домашнього завдання. Буде краще, якщо спочатку вона відпочине, погуляє або трохи поспить. Вечірньої пори бажано не допускати зайвої активності у дітей, схильних до лунатизму. Необхідно виключити з вечірнього меню продукти, що містять кофеїн, такі як кока-кола, шоколад, міцний чай.

У лікуванні сноходіння виділяють два компоненти: психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова терапія і медикаментозне лікування. Передусім варто заспокоїти батьків, поінформувати їх про доброякісну природу цього стану. Головною небезпекою під час епізодів сноходіння є можливість травматизації, тому слід організувати безпечні умови для сну. Медикаментозне лікування призначає лікар-психотерапевт або дитячий психіатр курсами від одного до трьох тижнів у разі високої частоти або інтенсивності епізодів сноходіння.                                

Поради з безпеки від Н. Іванової

Дитину, що ходить уві сні, слід спробувати м’яко направити у ліжко. Не варто намагатися будити, оскільки це може погіршити ситуацію. Замість цього варто заспокоїти її словами та допомогти повернутися у ліжко. Наступного дня бажано не обговорювати з дитиною або в її присутності нічний напад, допустимою є тільки обережна спроба прояснити можливі спогади про нічну ситуацію.

Щоб запобігти травмуванню дитини, потрібно дотримуватись певних заходів безпеки:

– закрити та блокувати усі двері і вікна у нічний час (але не закривати дитину у власній кімнаті, варто тільки убезпечити, наприклад, за допомогою запобіжних засобів);

– встановити замки, що недоступні дітям;

– прибрати предмети, через які можна зачепитися ногами;

– забрати гострі предмети та предмети, що б’ються;

– не допускати спання дитини на двоярусному ліжку;

– встановити запобіжні ворота перед сходами;

– вимкнути нагрівачі;

– зберігати ключі у недоступному для дітей місці.

При частих епізодах сноходіння з фіксованим часом нападу досить ефективний метод «планового» пробудження: необхідно регулярно будити дитину за 10-20 хвилин до розрахункового моменту початку сноходіння. Після 5-10 хвилинного епізоду стовідсоткового неспання, необхідно знову допомогти дитині заснути. Слід зазначити, що цей метод підійде не кожній дитині, тому використовувати його варто тільки порадившись з лікарем.

Психологічний супровід та профілактика

Запобігання лунатизму полягає в тому, щоб допомогти дитині розвинути хороші звички сну та опанувати методи релаксації.

Лікарі-психотерапевти рекомендують:

– лягати спати в один і той самий час щовечора;

– створити розслаблюючу атмосферу для засинання (прийняти теплу ванну);

– створити темні тихі й комфортні умови сну;

– знизити температуру повітря в спальні (менше, ніж 23°С);

– обмежити вживання рідини і забезпечити випорожнення сечового міхура перед сном;

– уникати вживання швидких вуглеводів (цукру) перед сном;

– виробити певний «ритуал» перед тим, як лягати спати (слухати музику, яка подобається дитині, читати гарні казки).

Батькам необхідно зрозуміти, що дитині потрібно більше спокою, батьківської уваги та турботи, адже зазвичай прояви парасомній у дітей пов’язані зі стресом, який пережив малюк, і не завжди свідчать про невротичний розвиток особистості. Корисними для таких дітей будуть рухливі ігри, танці та художня гімнастика, а головне, більше часу на спілкування в колі родини.