26 березня 2018 року Громадська рада доброчесності заявила, що припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні суддів, яке відбувається в рамках ініційованої Президентом судової реформи.
Що ж насправді відбувається з судовою реформою, і чому громадськість заявила про свій вихід з цього процесу. Щоб зрозуміти логіку такого кроку, спершу давайте згадаємо, чому взагалі розпочато судову реформу, і який результат ми хотіли отримати після її втілення. Відповідь здається очевидною. Корупція, телефонне право, безкарність мажорів та корупціонерів – все це реалії нашого правосуддя.
А у часи Майдану судді стали репресивним механізмом і за вказівкою влади засуджували абсолютно невинних людей. Як наслідок – у 2014 році понад 80 % громадян не довіряли судам. Саме тому однією з головних вимог Майдану була реформа правосуддя та радикальне очищення судів від негідників у мантіях. Для виконання цих вимог Президент ініціював судову реформу. Але є важливий нюанс.
Насправді, кожна влада реформувала судову систему. У підсумку судді ставали все більш ручними та корумпованими. То чому ця реформа мала б стати успішною? Адже її реалізацією займаються ті ж органи, що існували при Януковичі – Вища кваліфікаційна комісія суддів та Вища рада правосуддя.
Фактично єдиною гарантією того, що реформа Порошенка за своїми наслідками не перетвориться у реформу Януковича була реальна участь громадськості у цьому процесі. Для цього було створено спеціальний орган – Громадську раду доброчесності (ГРД), яка складається із 17 волонтерів, обраних у раду авторитетними громадськими організаціями. Їхнє завдання – збирати і аналізувати інформацію про суддів та робити висновки про їхню доброчесність. Якщо є факти порушень, рада складає негативний висновок – своєрідне вето громадськості, яке мало б призводити до звільнення чи непризначення судді на посаду. Так мало бути забезпечено очищення судової системи.
Під час конкурсу до Верховного суду ГРД зробила 134 негативних висновки щодо кандидатів. Ми виявили багато фактів, які пропустили інші органи – зокрема, приховування майна від декларування, невідповідність статків доходам, брехню у деклараціях, неетичну поведінку, свавільні рішення. Як наслідок – майже 60 недоброчесних кандидатів припинили участь у конкурсі та не потрапили у Верховний Суд.
Але більшість висновків були відкинуті Вищою кваліфікаційною комісією (ВКК) суддів, і 27 недоброчесних кандидатів таки стали суддями Верховного Суду. Це суддя Золотніков, який забороняв Майдан у Одесі. Суддя Наставний, який засудив Луценка у політично вмотивованій справі. Суддя Богдан Львов, який так і не зміг пояснити, звідки у нього кошти на годинники, вартістю як невелика квартира. Суддя Валентина Сімоненко, яка отримала податковий номер Російської Федерації уже після анексії Криму.
Конкурс у Верховний суд це лише перший крок у судовій реформі. Кожен чинний суддя, а їх понад 5 з половиною тисяч, повинен пройти кваліфікаційне оцінювання, за наслідками якого Вища кваліфікаційна комісія суддів має ухвалити рішення – звільнити суддю або залишити на посаді. Громадська рада намагалась добитись, щоб негативні висновки, дійсно, призводили до звільнення недоброчесних суддів. Натомість, у ВККС був зовсім інший план – усунути будь-який вплив громадськості на їхнє рішення.
Спершу комісія внесла зміни до свого регламенту і встановила штучні бюрократичні перешкоди для діяльності ГРД. Потім ВККС передбачила правило, яке фактично амністує близько 300 “суддів Майдану” і дозволить їм спокійно пройти оцінювання та здійснювати правосуддя довічно.
20 лютого, у чергову річницю розстрілів на Майдані до ВККС приходило понад 50 родичів Героїв Небесної Сотні вимагати, щоб судді, які засуджували невинних були хоча б звільнені. Але ВККС залишилась глухою навіть до розпачливих голосів матерів, дітей та дружин полеглих на Майдані. Останньою краплею стало те, як ВККС організувало процес оцінювання суддів. За 3 місяці планується провести співбесіди з 2 780 суддями. На конкурсі у Верховний суд за такий же ж період вдалось заслухати лише 380 кандидатів, тобто у 8 разів менше. До кінця року планують оцінити ще 3000 суддів.
23 березня, у перший день співбесід більшість з них тривала приблизно 10 хвилин, а окремі судді були оцінені усього за 3 хвилини. При цьому ВККС відмовилась розглядати негативні висновки ради доброчесності. За такого темпу об’єктивно неможливо провести якісний аналіз судді, співбесіда є формальністю, що значно збільшує шанс недоброчесних проскочити непомітно для громадськості та журналістів. Все це схоже на бутафорний конвеєр, а не на справжнє оцінювання.
Варто згадати, що до співбесід судді складали іспит. І якщо на конкурсі у Верховний суд такий іспит відсіяв майже 40 % кандидатів, то тепер його не пройшло лише 3 % суддів. Стає зрозуміло, що ВККС не має наміру очищати суди від недоброчесних суддів, а зробила усе, щоб якомога менше суддів було звільнено. За такого підходу 99 % суддів успішно пройдуть оцінювання і залишаться на своїх посадах.
До речі, недоброчесні судді не лише повністю збережуть свої посади, але й отримають значно більші зарплати. Якщо зараз середня винагорода судді становить 25 000 гривень, то після оцінювання вона значно зросте і складатиме від 35 до понад 100 тисяч гривень. Нагадую, що кожен член ВККС отримує майже 250 000 гривень у місяць. У 2017 році на ВККС витрачено 107 000 000 гривень, а у 2018 році планують витратити понад 140 000 000 гривень.
Важливо відзначити, що окремі члени ВККС однозначно не можуть бути об’єктивними при оцінюванні недоброчесних, бо до самих є чимало питань. Зокрема НАБУ веде розслідування за статтею незаконне збагачення щодо Тетяни Весельської. Щодо іншого члена ВККС, Юрія Тітова, Національною поліцією було складено протокол за порушення правил декларування. Законність призначення Тараса Лукаша оскаржується у суді. Його звинувачують у використанні фальшивого документа на конкурсі у члени ВККС. Чи будуть ці члени ВККС звільняти суддів за порушення, які самі вчинили? Питання риторичне.
А тепер ще раз згадаємо, для чого запроваджено судову реформу. Очистити і оновити судовий корпус. Що ж ми отримаємо у реальності за такого підходу? Збереження 99 % чинних суддів та значне збільшення їхньої зарплати. На це ми витратимо більше року часу сотень людей та майже 200 мільйонів бюджетних гривень.
Чи це можна назвати успішною судовою реформою? Чи ради цього пожертвували своїм життям Герої Небесної Сотні? Чи тепер зрозуміло, чому Громадська рада доброчесності заявила про свій вихід з процесу? Рада відмовляється своєю присутністю легітимізувати імітацію реформи та цинічну оману суспільства. Проте ми не вмиваємо руки, а продовжуємо боротись за справжню реформу.
Рада поставила ряд чітких вимог до влади. Зупинити фейкове оцінювання. Змінити правила оцінювання так, щоб у підсумку недоброчесні судді були звільнені. Відсторонити від проведення оцінювання членів ВККС у доброчесності яких є сумніви. Лише після виконання цих вимог можливе відновлення участі Громадської ради доброчесності у цих процесах.
Оцінювання суддів без участі громадськості прямо суперечить духу закону та обіцянкам Президента. До результату такої псевдореформи ніколи не буде довіри ні у суспільства, ні у міжнародних партнерів. Очевидно, що владі не потрібні незалежні та доброчесні судді, але вони дуже потрібні суспільству. Тому ми продовжуємо боротись за справжнє правосуддя.
