Минулого тижня вже довелося писати про злочин, який здійснюють у центрі столиці зухвалі чиновники. Для тих, хто до цих пір не в курсі справи: Бібліотеку імені Євгена Плужника прибрати з карти Києва.
Трохи історії. Центральну районну бібліотеку створено у 1948 році. З 1952 року вона знаходиться за нинішньою адресою: вулиця Прорізна, 15. З 1992 року бібліотека носить ім’я поета, прозаїка та драматурга Євгена Плужника. Книжковий фонд – близько 50 тисяч екземплярів. Шість тисяч відвідувачів щорічно. Регулярні творчі заходи за участі культурних діячів України, тісна співпраця з трьома сусідніми школами. Курси вивчення інтернету та іноземної мови для пенсіонерів. Безкоштовний інтернет для відвідувачі.
Що ж на іншому боці терезів? Національне агентство з питань державної служби. Бібліотеці не пощастило з сусідами. Саме ця структура є власником будівлі і намагається відхопити частину приміщення. Вірніше, пропонує (в зв’язку з «закінченням терміну оренди») віддати читальну залу і отримати натомість підвальне приміщення. Для чого? Бо буде «центр оцінювання держслужбовці». Шановні друзі! Якби це не було так сумно, то я б посміявся. Посміявся. Тому, що до цієї історії не чув ані про таке «національне» агентство, ані про те, що йому потрібен якийсь «центр оцінювання». Це маячня! Це нагадує безсмертний фільм Рязанова «Забута мелодія для флейти». Пам’ятаєте? «Ми нє пашем, нє сєєм, нє строім – ми гордімся обществєним строєм». Звідки взялися ці людці? Хто вони такі? Чому ця напівфейкова структура – власник будівлі?
Взагалі, сама ця ситуація (як не дивно!) якось переплітається з недавнім дощовим «київським потопом». Київ не витримує! Не витримує кількості людей, які їдуть до нього з одніє метою – заробити «бабла». Не витримує байдужості чиновників, які ремонтують дороги заради піару, але яким начхати на зношеність підземних комунікацій до 83%. (Бо їх ремонт ніхто не побачить і рейтингу на цьому не зробиш). Не витримує розповзання по будівлях столиці ідіотських утворень. Які невідомо чим займаються і є просто годівницею для певної кількості чиновників.
Вже доводилося мені писати про те, що треба подумати або про розбудову нової столиці (із залишенням за Києвом статусу духовного та культурного центру), або хоч би винесенням за межі міста всіх адміністративних будівель.
Але зараз мова не про те. 27 липня в бібліотеці відбулися збори громадськості. На них були присутні громадські активісти, працівники бібліотек Києва, історики, видавці. Виступаючі звернули увагу на те, що тиск з боку Нацагентства на бібліотеку є порушенням Постанов Верховної Ради “Про запровадження мораторію на виселення бібліотек” № 901- VI та “Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки закладів культури” № 1114- VI. Були присутні представники ЗМІ. (Вийшов сюжет на ICTV). Представники Агентства на збори не прийшли. Чому я не здивований?
І ще. Було дуже багато сказано, що ситуація потребує якнайбільшого розголосу. Бо тільки максимальна підтримка киян, небайдужих, активних зможе переломити ситуацію. 18 липня було розміщено петицію на сайті Київської міської адміністрації – Щодо недопущення виселення Центральної районної бібліотеки імені Євгена Плужника Централізованої Бібліотечної Системи Шевченківського району м. Києва (вул. Прорізна, 15)
І що ж ми бачимо? На сьогоднішні момент (пишу ввечері, в неділю 29-го) петиція на сайті КМДА зібрала (аж!) 240 підписів. Це ганьба. Ганьба всім нам. Можна припустити, що після зборів, під час вихідних, ще не всі «підключили» до цієї справи своїх друзів, рідних, знайомих. Давайте це змінимо! Звернемося не тільки до близьких нам людей, але й до громадських організацій та політичних партій. Особливо до партій, що присутні у Верховній Раді. Щоб не складалося враження, що про потреби виборців вони згадають лише восени 2019 – напередодні виборів. Зробимо (для початку) це!
Павло Аніськович, голова Шевченківської районної організації партії “Громадський рух Миколи Томенко “Рідна країна”
