Атаки на Київський міський будинок вчителя були непоодинокі. На думку директора музею, проблема криється у привабливості місця розташування
Київський міський будинок вчителя, що на вул.Володимирській, 57, є пам’яткою українського державотворення. Адже там працювала Українська Центральна Рада. Нині під приводом «реконструкції» будинку планується побудувати 4 ліфти, на даху будинку – ресторан, а меморіальні кабінети Грушевського та Винниченка перетворити на кімнати туалетів. Про це розповів Олександр Кучерук , директор Музею Української революції 1917-1921 рр., під час прес-конференції в прес-центрі «Главком».
У 2016 році президент Петро Порошенко видав указ №17 щодо розвитку музею Української революції 1917-1921рр.
«У цьому указі зазначено окремим пунктом «в межах дальшого розвитку музею Української революції 1917-1921 років, зокрема, щодо розширення сучасних позицій створити меморіальні кабінети Грушевського та першого голови українського уряду Винниченка». Виконавцями визначено Міністерство культури, КМДА, Інститут національної пам’яті. На жаль, зрушити щось з місця нам так і не вдалося», – говорить Кучерук.
Атаки на Київський міський будинок вчителя були непоодинокі. На думку директора музею, проблема криється у привабливості місця розташування – центр столиці, а за будинком ще є ласий шматок земельної ділянки.
«За нашими інсайдерськими даними, за цими нападами стоять деякі олігархічні особи. Для них нічого не важливо, ні Центральна рада також, все вимірюється грошима. Як кажуть, бабло перемагає і добро, і зло», – ділиться думками Кучерук.
Перша атака відбулася у 2011 році. «Музей відкрили у 2009 році. А вже перша атака пішла у 2011 році. До влади прийшов Янукович, а ми були в структурі Інституту національної пам’яті. Тоді Інститут був ліквідований, і фактично ми також. Тиждень наше приміщення було опечатано. Завдяки ЗМІ здійнявся шум. Тоді до нас прийшов Азаров. Він сказав, що він на п’ять хвилин і навіть не знімав пальто. Але ми довго говорили, і йому вже стало жарко. А коли ми йому розказали про тодішню податкову службу, то це його зацікавило і перейняло. І тоді нам вдалося залишитися живими. Нас «прищепили» до Мінкульту, а Мінкульт уже передав нас у склад Національного музею історії України. В його складі ми і до цього часу знаходимося», – говорить директор музею.
Друга атака, за його словами, відбулася за часів мера Олександра Попова.
«Під приводом необхідності ремонту було виділено певні суми грошей. Як не дивно, але тендер за найкращий проект будинку виграла одеська фірма, і їй доручили ці роботи. Фірмі заплатили 2 млн грн. Попова не стало, і ця справа заглохла», – продовжує історик.
Наразі знову існування музею Української революції 1917-1921 років, як і інших музеїв, що знаходяться в Київському міському будинку вчителя, ставиться під загрозу.
«Цей будинок припав комусь до душі. І там захотіли влаштувати офісний центр, щось подібне на резиденцію олігархів. І стало питання, як всіх виселити. Пішла працювати бюрократична машина. Тодішня директорка Лариса Мельник не згоджувалася з такими діями, тому її прибрали, і поставили вчителя історії однієї зі столичних гімназій пані Рудьковську. Їй дали завдання за рік очистити приміщення. Але вона з цим не справилася. Її теж прибрали, і на її місце поставили іншого ліквідатора Олега Стешука, який делікатно і вправно це робить. Він нічого ніде не говорить, а тихо робить», – пояснює директор музею.
Першою жертвою стала зала, де засідала Центральна рада. «На сторіччя Центральної ради мали у цій залі відбутися урочистості. Мав бути президент. Приходила його служба охорони, і їм сказали, що не можна, щоб президент тут був, бо десь там шибка розбита. Також на 22 січня 2017 року до Дня Злуки, до Дня IV універсалу вони покликали столяра, електрика, які розібрали стільці і склали на купу. Почали розвішувати оголошення про те, що там усе валиться, і ніяких заходів проводити не можна. Я запросив представників ВРУ, вони прийшли подивилися, і не зрозуміли, що там може валитися», – продовжує Кучерук.
Директор музею також розповів про проекти реставрації, згідно планів у приміщеннях меморіальних кабінетів Грушевського та Винниченка повинні бути туалети. Доручили ці роботи фірмі, яка має статутного капіталу менше 700 доларів. «За роботи запросили 6 млн гривень. Згідно планів «реставрації», повинно з’явитися 4 ліфти, на даху – ресторан, і туалети замість кабінетів Грушевського. Якщо нам усім не втрутитися в цю ситуацію, то ми втратимо пам’ятку історії та культури», – резюмував директор музею.
