6 лютого, виповнилося 50 років від часу заснування Національного музею народної архітектури та побуту України у Києві.
6 лютого 1969-го уряд УРСР ухвалив постанову “Про створення Державного музею народної архітектури та побуту Української РСР”, нині Національний музей народної архітектури та побуту України. Ініціатором створення музею виступив історик і заступник голови Ради міністрів Петро Тронько. У постанові йшлося про створення Державного музею народної архітектури та побуту з підпорядкуванням його Міністерству культури УРСР. Окрім того, облвиконкомам наказувалося “забезпечити збереження виявлених та відібраних експонатів, відправку яких здійснювати до м. Києва за пропозиціями Міністерства культури УРСР”. Уже через рік, 18 травня 1970 року, уряд затвердив проект музею.
Довгі сім років тривали проектні та будівельно-реставраційні роботи. На момент відкриття музею було привезено і встановлено 150 експонатів зразків народної архітектури XVIXX ст. Нині їх тут понад 300. Майже всі будівлі хати, комори, клуні, господарські комплекси, церкви, вітряки, перевезені на територію музею з усієї України і відроджені у природних умовах оригінальні. Щоб знайти їх, було обстежено майже чотири тисячі сіл та містечок.
Весь час доки тривали будівельні роботи, майбутній музей був під суворим контролем найвищого керівництва УРСР. І, незважаючи на звинувачення в націоналізмі, “милуванні стариною”, “розтраті державних коштів” та навіть “звезенні мотлоху” музейники здійснили титанічну роботу зі збирання та реставрації унікальних пам’яток народного мистецтва.
Офіційне відкриття музею відбулося 17 липня 1976 року. Нині Національний музей народної архітектури та побуту України є найбільшим музеєм просто неба Європи і найповнішим етнографічним зібранням нашої держави. Загальна площа музею понад 131 га.
До слова, днями Національному музею народної архітектури та побуту України зі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври було повернуто музейний предмет Святу Плащаницю. Вона походить із села Дорогинка Фастівського району Київської області, на території НМНАПУ із цього ж села встановлено церкву Святого Архистратига Михаїла.
Історична цінність ще 1991 року була видана на тимчасове використання для проведення богослужінь (акт видачі № 12 від 05.04.1991 р.). Свята Плащаниця протягом багатьох років перебувала в Михайлівській церкві Видубицького монастиря, а 1996-го була переміщена в Ризницю Лаври.
Дирекція НМНАПУ тривалі роки зверталася до Лаври з листами про повернення цінного предмету до фондів музею. І тільки зараз Плащаницю повернуто.
