Азартний Київ: у місті зростає кількість гральних закладів

28 Березня 2019 15:01

З кожним днем «хвиля» гральних закладів «накриває» столицю все потужніше. Ігрові автомати, букмекерські контори успішно процвітають під яскравою вивіскою національної лотереї.

Десять років тому українська влада заборонила гральний бізнес, але де-факто він існував завжди, а в останні роки навіть почав витісняти звичайні магазини, аптеки, книгарні. Натомість нові гральні заклади розташовуються впритул один до одного, іноді по три-чотири на будинок. Змінилися тільки самі автомати, тепер це – комп’ютери.

Оскільки до азартних ігор офіційно не відноситься організація і проведення лотерей, власники казино та ігрових автоматів «модернізували» їх під вимоги закону.

Сумнівний азарт

Азартний бізнес в Україні генерує великий потік грошей, але є сумніви, чи допомагають ці кошти економічному розвитку держави. Не менш важливим є й соціальне питання, адже з великою кількістю ігрових клубів зростає і число хворих на  лудоманію – пристрасть до азартних ігор.

Працівниця одного з цих гральних закладів розповіла «Вечірньому Києву» про те, що люди залишають чи не всі свої статки у подібних закладах. Практично ніхто нічого не виграє.

Одна жінка декілька днів тому програла 50 000 грн за 2 дні. Але на цьому вона не зупинилась та позакладала телефони, фотокамеру та ювелірні прикраси. Вона – не єдиний приклад, таких людей дуже багато, – розповідає Катерина.

Кримінальна сторона

Але «лотерейну» справу не залишають без нагляду. Столичні правоохоронці постійно тримають під контролем ігрові заклади, оскільки проблем з ними чимало.

Такі заклади як «Фаворит спорт», «Національна лотерея Золотий кубок», «Космолот» та інші ми перевіряємо майже кожного дня. По-перше, зазвичай в таких закладах ховаються крадії, аферисти. По-друге, в подібних місцях постійно фігурують наркотики. Інші ж, підпільні гральні заклади працювали під виглядом інтернет-клубів або розповсюджувачів лотерей. Їхню діяльність  ми припинили, – коментує інспектор поліції Максим Ошовський.

Вікторія Гребінь, “Вечірній Київ”