З ініціативи засновника фонду «Рідна країна» Миколи Томенка та за співпраці з колективом НУБІП на чолі з ректором Станіславом Ніколаєнком розпочалося відновлення фруктового саду біля хати-музею Тараса Шевченка на Пріорці.
Микола Томенко розповів, чому ця ініціатива важлива для столиці.
«Сьогодні Київ перетворили на місто, комфортне для забудовників, чиновників та секс-туристів. Ми ставимо перед собою завдання повернути Київ Володимира Великого, Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Михайла Грушевського, Вацлава Городецького.
Місця, пов’язані з видатними людьми, які любили, шанували і уславили українську столицю, нинішній владі непотрібні.Тому наша команда прагне відновлювати, зберігати і пропагувати історичний Київ, де колись жили і творили генії.»
Засновник фонду «Рідна країна» зазначив, що хата Шевченка на Пріорці — найменш знане місце, пов’язане з Т.Шевченком.
«У Києві маємо кілька унікальних місць шевченкової історії. Найменш відоме – хата Шевченка на Пріорці. Саме тому ми з колективом музею та командою НУБІП на чолі з ректором вишу хочемо зробити місце, освячене присутністю Тараса Шевченка, знаковим і відвідуваним. Відроджуємо фруктовий сад, що був біля будинку, коли тут мешкав Шевченко; працюємо над відновленням криниці.Відкрити Шевченківську криницю плануємо найближчим часом.»
Микола Томенко висловив подяку Русланові Голубу, директору групи агрокомпаній «ТАК», за підтримку у втіленні проекту відновлення криниці на території музею.
Довідка:
«Щевченкова хата» на Пріорці — третій за часом відкриття музей, пов’язаний із перебуванням Тараса Шевченка в Києві. І другий — меморіальний.
Хата на вулиці Вишгородській побудована на початку 1850-х. Шевченко мешкав тут протягом двох тижнів, у серпні 1859 року, під час свого останнього приїзду до Києва й загалом до України. У 1960-і всі довколишні одноповерхівки знесли, але будиночок вцілів — завдяки тому, що тут перебував Кобзар. 1989 року з будинку вирішили зробити музей. Потрібна була його капітальна реставрація. Ще одну провели вже на початку нинішнього сторіччя.
В музеї зібрані тогочасні посуд, вироби з глини, національне вбрання, меблі, домашнє начиння, а також портрети і фотознімки Т.Шевченка. Власне, відтворенням побуту 1850-х років, світу речей і предметів, що оточували Тараса Шевченка та його сучасників, — музей особливо цікавий. І, звичайно ж, у хаті на Пріорці є меморіальні речі поета.
Нещодавно музею виповнилося 30 років.
