Подружжя Варвари і Богдана все життя збирало безцінні твори мистецтва, щоби подарувати їх Києву.
Колекція пережила дві війни, радянську націоналізацію і розграбування фашистами.
Будинок, у якому вона перебуває, порівнюють із машиною часу.
Богдан Іванович Ханенко походив із давнього українського роду, серед представників якого – гетьман Правобережної України Михайло Ханенко.
Народився 1849 року у селі Лотоки на Чернігівщині. Навчався у Москві: спершу в гімназії, а потім – на юридичному факультеті університету.
Здобувши звання кандидата права, переїхав до Петербурга, де вступив на службу до департаменту юстиції. Тут молодий юрист захопився колекціонуванням художніх творів. Вивчав історію мистецтва, бував на виставках, багато часу проводив у Ермітажі. Товаришував із Шишкіним, бував у Крамського та Айвазовського.
Ханенко у 1890-х роках очолив і довів до успішного завершення справу організації відкриття у Києві першого публічного музею (сьогодні в цій будівлі розміщується Національний художній музей України). Туди він передав значну частину своєї колекції – зокрема, безцінну археологічну збірку.
Подробиці — у сюжеті ТСН:
