Як гвалтівники стають народними депутатами?

27 листопадаа 2019 16:22

Історія народного депутата із Слуги Народу Романа Іванісова є показовою для пояснення політологічної аксіоми про брак системної кадрової роботи політичними партіями України

Коротенько нагадаю, що народний депутат, який відсидів за участь у груповому зґвалтуванні, має таку партійно-політичну біографію:
– 2010 рік – депутат Рівненської обласної ради від Батьківщини (лідер – Юлія Тимошенко);
– 2012 -2014 – помічник-консультант керівника партійної організації м. Рівне від УДАРУ (лідер – Віталій Кличко) Віталія Чугуннікова;
-2015-2016 – радник голови ОДА Віталія Чугуннікова, призначеного указом Президента Порошенка;
2015 – як член партії Порошенка “Солідарність” балотувався до Рівненської обласної ради по м. Рівне;
2019 – обраний народним депутатом від партії Зеленського “Слуга народу”, безпартійний.

Ця історія свідчить про відсутність системної роботи партій по підбору та підготовці фахових кадрів для власного депутатського корпусу.
Ця історія також вимагає від ЦВК та СБУ перевірки інформації кандидатів у депутати хоча б на предмет судимості, подвійного громадянства, закордонних рахунків у країні-агресорі тощо
Ця історія переконує у потребі уточнення вимог до кандидатів у депутати у чинному законодавстві
(Для прикладу, наявність вищої освіти не обов`язкова вимога для реєстрації кандидата у народні депутати).

Микола Томенко, лідер партії “Рідна країна”