4 грудня 2019 року відбулася прес-конференція «“Чорна археологія”: закривавлені старожитності».
Організатором заходу виступив Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України».
Слово на конференції мали директор НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Антон Корвін-Піотровський, заступник голови всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України», кандидат історичних наук Євген Синиця, а також старший науковий співробітник Інституту держави і права імені Володимира Михайловича Корецького Національної академії наук України, кандидат юридичних наук Олександр Малишев. Модерував полілог голова прес-служби НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Богдан Ковальчук.
За словами організаторів, така зустріч археологів із пресою — гостра потреба сучасності. Явище мародерства, відомого також як «чорна археологія», зажило собі неабиякої популярності серед українців, і воно, на превеликий жаль, недооцінене у своїй згубності. Археологи б’ють на сполох: Україна планомірно втрачає власне минуле, проте ніхто не надає цьому належного значення. «Щоб ви розуміли масштаби трагедії: на глибині до пів метра у нас уже не залишилося металевих археологічних артефактів. Узагалі. Все — “завдяки” захопленню металодетекторами, безконтрольним їх продажем», — пояснив заступник голови ВГО «Спілка археологів України» Євген Синиця. За словами пана Євгена, навіть це є тільки верхівкою айсберга, тому що полюють «чорні археологи» далеко не тільки на металеві предмети.
Директор Науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України Антон Корвін-Піотровський відзначив, що нині відповідні державні інституції не чинять практично нічого, щоби зарадити ситуації. «Україна вже давно зробилася міжнародним майданчиком із продажу-перепродажу археологічних пам’яток різного ступеня цінності. Зверніть увагу, міжнародним. Себто, через Україну “кочують” артефакти зі всього світу. Працюють цілі Інтернет-платформи, аукціони, що, за великим рахунком, є місцями панування “чорного ринку”. І це ніяк і ніким не регулюється. Законодавство у нас поки що не те, що не досконале, а фактично відсутнє» — розтлумачив пан Корвін-Піотровський.
Іще дві тисячі сімнадцятого року, наголосив старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Олександр Малишев, Україна підписала так звану Нікосійську конвенцію — Конвенцію Ради Європи щодо правопорушень, пов’язаних із культурними цінностями. Вона мала б привести вітчизняне законодавство у відповідність до європейських норм. Утім, ця Конвенція і досі не ратифікована. «Склалося так, що саме нещодавно обрана влада має пройти випробування Нікосійською конвенцією. Від цього залежить не тільки образ України в очах міжнародних партнерів, але й наше ж власне минуле. Поки що ж чи не всі види наруги над археологічними пам’ятками у нас намагається регулювати одна-єдина двісті дев’яносто восьма стаття Кримінального кодексу. Вдається їй це, м’яко кажучи, не дуже».
Доповідачі звернули увагу на те, що такий стан справ спричиняється до значно глобальніших проблем. «Часто нелегальна торгівля “чорними” артефактами є прямим джерелом фінансування діяльності терористичних груп, наприклад. Нікосійська конвенція актуалізує ці проблеми та покликана якраз-таки звести їх нанівець» — зазначив Корвін-Піотровський. Директор НДЦ «Охоронна археологічна служба України» наголосив, що учасники таких нелегальних торгів і самі до пуття не тямлять, у яких жахливих процесах беруть безпосередню участь, а це тільки погіршує ситуацію.
Довідково
Конвенція Ради Європи щодо правопорушень, пов’язаних із культурними цінностями
Нікосійська конвенція підписана Україною 11 вересня 2017 року (Нікосія, Греція). Спрямована на запобігання і боротьбу з незаконним обігом та знищенням культурних цінностей, відкрита для підписання будь-якою країною світу. Вона також має на меті сприяти міжнародному співробітництву для боротьби з такими злочинами.
У цій Конвенції, що є єдиним міжнародним договором, присвяченим саме криміналізації незаконної торгівлі культурними цінностями, закріплено низку злочинів. Ідеться, до прикладу, про крадіжки, незаконні розкопки, ввезення і вивезення, а також незаконне придбання і продаж предметів, що мають культурну цінність.
Конвенція передбачає кримінальну відповідальність за підробку документів і навмисне руйнування або пошкодження культурних цінностей.
Конвенція Ради Європи щодо правопорушень, пов’язаних із культурними цінностями, Україною досі не ратифікована.
