Нині ми знову переживаємо трагікомічну ситуацію, коли очільники України не знають і не розуміють куди вони прямують. Нагадаю, що в 2002 році тодішній Президент Леонід Кучма просив сказати « яку державу будувати і він її збудує».
За 18 років по тому маємо владу, яка не озвучила народу бодай головні стратегічні цілі своєї діяльності та відповідно руху держави – Україна. Найсумніше, що світ від 2015 року, а Україна від 2017 роки вже визначили чіткі вектори стратегічного руху та відповідно напрям дій влади щонайменше до 2030 року. Так, на Саміті ООН в рамках 70-сесії Генеральної асамблеї ООН було визначено загальне бачення орієнтирів розвитку світового співтовариства до 2030 року та визначено 17 Цілей сталого розвитку. Україна в свою чергу, на засіданні Уряду в кінці 2017 року представила Національну доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна», де визначені базові показники досягнення Цілей сталого розвитку з урахуванням національного розвитку. А в кінці 2019 року вже Президент Зеленський підписав Указ про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року.
Що ж не так в сучасній Україні 2020 року?
Виявляється, що всі вищезгадані документи треба просто прочитати і почати виконувати!
Отож, нагадаю, що серед 17 Цілей сталого розвитку – 7 стосуються збереження довкілля, захисту та відновлення екосистем, заходи по боротьбі зі зміною клімату. Надважливі завдання для світу та України у сучасних умовах – продовольча безпека і розвиток сільського господарства. А також рівний доступ до всеохоплюючої, справедливої та якісної освіти, доступної охорони здоров‘я, забезпечення здорового способу життя для всіх у будь-якому віці…
Натомість, українська влада в період «наймолодшого і найкреативнішого» Уряду Гончарука – і на рівні завдань, і на рівні інститутів ліквідувала для України потребу реалізовувати більшість цілей сталого розвитку. Що нині прагне зробити Уряд Шмигаля сказати складно, бо не маємо навіть Програми діяльності…
Проте очевидно, що нинішню стратегічну країни навпаки треба повернути в державу сталого розвитку.
А це означає, що на рівні пріоритетів, державних і місцевих програм та фінансування повинні з‘явитися актуальні цивілізаційні цілі. А щоб їх зреалізувати, повинні з‘явитися й відповідні інституції: Міністерства довкілля або сталого розвитку, Міністерство сільського господарства із фаховими командами управлінців. Також нарешті мусимо побачити адекватних очільників освіти, науки і культури, які мають успішний досвід управління у цих сферах, а не лише сертифікати про міжнародні курси навчання для країн Третього світу!
Саме тоді, можливо, з‘явиться шанс почати будівництво держави для всіх громадян України, а не лише для високопосадовців, олігархів чи іноземних ВІП-заробітчан!
