Ми вже звикли, що українські політики діють за власними унікальними правилами, які прямо протилежні усталеним у світі.
Опозиція вважає цілком політично пристойним голосувати за бюджет і кадрові рішення, щоб отримувати певні фінансові чи управлінські привілеї.
Натомість, влада у розуміння монобільшість активно провалює Закони і кадрові призначення Президента і Уряду. Останнім часом стає модним використовувати традиційний опозиційний інструмент контролю за владою через створення тимчасових слідчих комісій владною фракцією!
Нещодавно «Слуги народу» створили слідчу комісію про «можливу бездіяльність «Української залізниці», сьогодні в порядку денному – тимчасова слідча комісія про порушення прав дитини, а в озвучених планах одного із депутатів партії Зеленського – ще одна слідча комісія про зловживання монопольним становищем на енергоринку.
Отож, владні депутати активно розслідують або роблять вигляд, що розслідують зловживання влади, до якої самі належать.
В той же час, ті фракції, що відносять себе до опозиції жодного активної діяльності не проводять: ні про слідчі комісії, ні про позачергові засідання ми давно вже не чуємо.
Але найсумніше, що як монобільшість у розумінні “коаліція”, так і меншість у розумінні “опозиція” досі поза законом. Після «конституційного перевороту» часів Януковича з Регламенту прибрали статті про статус і повноваження парламентської коаліції та опозиції й досі їх не відновили.
Тому й виходить, що провладні депутати діють як опозиція, а опозиція із прагматичних міркувань зранку робить заяви «про злочинну владу», а ввечері голосує на підтримку цієї влади!
Така вона парадоксальна і цинічна українська політика.
