У свій час я вперше оприлюднював так звані темники Медведчука, які поширювала Адміністрація Президента Кучми для контролю над інформаційним простором країни. Тоді нам спільними зусиллями вдалося зупинити фактичну політичну цензуру в державі.
Нині ж в сучасному інформаційному просторі, включно із соціальними мережами, платні й світоглядні друзі Путіна в Україні системно і послідовно поширюють історичні та політологічні міфи й вимоги, які сформульовані в так званій доктрині “Російського світу Путіна”.
1. Росіяни, українці та білоруси – “єдиний православний народ”.
Московщина з моменту крадіжки давньої назви України – Русь й до нині активно просуває власну фальшиву історію етногенезу власного народу як єдиного “государствообразующего” для росіян, українців та білорусів. Для цього створювалися спеціальні комісії, переписувалися і знищувалися джерела, заборонялися і цензурувалися науково-сумлінні історичні праці…
2. Україна – “багатонаціональна держава і повинна бути федерацією з двома державними або офіційними мовами”.
За всіма ознаками сучасна Україна – НАЦІОНАЛЬНА держава з поліетнічним складом населення, де лише українці споконвічно живуть на своїй історичній території та не мають іншої держави де-інде і кримські татари – відповідно на території Криму. Всі решта – росіяни, євреї, поляки, румуни, угорці…пошановані в Україні національні меншини, які мають власні держави поза межами України. Тут не обговорюємо тему малих корінних народів та етносів, таких як кримчаки, караїми чи гагаузи.
Відповідно й мовна політика, яку визначив Основний Закон: єдина державна -Українська і захист та підтримка мов національних меншин.
3. Подвійне громадянство – “це найкращий варіант для громадян сучасної України та діаспори”.
Введення подвійного громадянство по-перше, неможливе без всеукраїнського референдуму (див відповідно статті 4 та 156) і по-друге – з міркувань геополітичних та олігархічних загроз та з огляду на відкриття земельного ринку.
4. “Нейтральний статус передбачений Конституцією й захистить та збереже Україну”.
Про нейтральний статус у майбутньому йдеться в Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990 року. Цей документ – важливий у справі підготовки про проголошення Незалежності, проте мав перехідний характер від УРСР до самостійної України. Про нього не згадує чинна Конституція і якщо виконувати пункт Декларації про нейтральний статус, то чому не виконувати інші пункти: про Союзний договір на базі СРСР і збереженння громадянства СРСР?!
5. НАТО – “це військові бази на території України, а отже і неминуча ВІЙНА з “братською” Росією”.
Важливо нагадати, що стаття 17 Конституції прямо забороняє розташування іноземних військових баз на території України. Тож створення та розміщення баз НАТО чи інших військових союзів і організацій можливе лише за згоди українського народу через Всеукраїнський референдум. (знову нагадую про особливість внесення змін до Розділу 1 Конституції України, див. статтю 156).
Ці 5 тез були сформульовані російським шовіністичним та українофобським рухом, ще на початку відновлення Незалежності нашої держави й позначалися як доктрина розвалу самостійної України.
Нині ж, у дещо науково причесаному вигляді, ці ж завдання сформульовані в оприлюднених і таємних документах Путінської Росії.
Отож, коли ми чуємо від формально українських політиків, експертів чи журналістів ці тези – ми повинні розуміти, що йдеться про відпрацювання своєрідного ТЕМНИКА ПУТІНА для будівників “російського світу” в Україні.
П.М. Із мого виступу на сьогоднішньому Круглому столі з питань сутності та загроз гібридної війни проти України.
