Коли говорять про перевагу режиму сну, цю біологічну рису часто називають хронотипом. Це аспект генетики, через який люди стають ранньою пташкою або совою.
Крім регулювання часу сну і неспання, хронотипи впливають і на інші повсякденні функції, такі як апетит і температура тіла.
Змінити свій хронотип складно або майже неможливо.
Одним із недавніх досліджень встановлено, що належність до «ранкового» або «вечірнього» типу й особистісні характеристики значною мірою генетично пов’язані одне з одним, і що схильність людини до того чи іншого режиму сну послідовно пророкує деякі особистісні характеристики.
Наприклад, у людей із високим рівнем екстраверсії й відкритості відзначаються пізніші хронотипи, тобто опівнічники більш відкриті для нових ідей і людей, у той час як ранні пташки показують вищий рівень доброзичливості й сумлінності.
Ці результати узгоджуються з розумінням того, що ранковим людям, як правило, легше пристосуватися до соціальних зобов’язань за розкладом, і що орієнтоване на ранкове суспільство може стати проблемою для сови.
Ранковим людям зазвичай легше дається тайм-менеджмент, і вони з меншою ймовірністю спізнюються, що пояснює, чому вони отримують вищі бали в сумлінності. Цікаво, що постійна потреба сов прокидатися раніше, ніж хотілося б, може грати роль у їхній більшій відкритості і пристосовності.
Джерело: GreenРost