Президент України Володимир Зеленський підписав указ, яким увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 року «Про Стратегію інформаційної безпеки». Указ №685 з’явився на сайті Офісу президента 28 грудня.
Стратегія складається із 5 частин:
Загальні положення;
Аналіз загроз та викликів інформаційній безпеці;
Стратегічні цілі та напрями реалізації Стратегії;
Механізми реалізації мети та завдань;
Очікувані результати.
Серед ключових загроз, які автори Стратегії вбачають для інформаційної безпеки, визначені збільшення кількості дезінформаційних кампаній, інформаційна політика Російської Федерації, низький рівень медіаграмотності громадян у поєднанні зі стрімким поширенням цифрових технологій.
У документі вказується, що інформаційна політика Росії – це загроза для України та інших демократичних держав, адже Росія спрямовує свої інформаційні операції на ключові демократичні інституції, зокрема вибори.
Від реалізації Стратегії інформаційної безпеки очікують наступних результатів:
- захищений інформаційний простір України;
- ефективне функціонування системи стратегічних комунікацій;
- здійснення ефективної протидії поширенню незаконного контенту;
- забезпечення сталого процесу інформаційної реінтеграції громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, та поширення українського телерадіомовлення на територіях України, прилеглих до тимчасово окупованих територій;
- підвищення рівня медіакультури та медіаграмотності населення;
- дотримання конституційних прав особи на вільне вираження своїх поглядів і переконань, захист приватного життя;
- забезпечення захисту прав журналістів;
- формування української громадянської ідентичності.
Головним фокусом є створення системи протидії інформаційним операціям та атакам, створення системи раннього виявлення загроз, протидія заходам країни-агресора. Серед ключових планів – перегляд та вдосконалення законодавства щодо:
- відповідальності за поширення дезінформації для збільшення ефективності впливу на державу-агресора та мінімізації шкоди для своїх національних інформаційних інтересів;
- виявлення, фіксації, обмеження доступу та/або видалення з українського сегменту Інтернету інформації, розміщення якої заборонено законом, а також
- взаємодії у сфері інформаційної політики силових структур України з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими інституціями.
Джерело: “Главком”
