Як відомо, Основний Закон України – Конституція в статті 3 прямо вказує владі на її завдання: «Людина, її життя і здоров‘я…визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
Про це нагадую в контексті нинішніх неконституційних пріоритетів державної та місцевої влади та сумної статистики реального життя нашого суспільства.
Отож, почнемо із ЖИТТЯ.
За період, щонайменше, з 2011 року середня тривалість життя в Україні не перевищувала 71 рік, при цьому тривалість життя чоловіків складала біля 66, а жінок трішки більше як 76 років. Це один із найнижчих показників в Європі.
Тепер про ЗДОРОВ‘Я.
Ще тривожніша ситуація із показниками народжуваності та смертності.
Так за даними Державної служби статистики за січень-листопад 2021 року населення в Україні скоротилося на 380 тисяч 248 осіб!
Це НАЙГІРШИЙ показник за всі роки НЕЗАЛЕЖНОСТІ, при тому, що від 2014 року статистичні дані без урахування тимчасово окупованої території Криму, Севастополя та частини Донецької та Луганської областей.
Для прикладу в 2015 – населення країни скоротилося на 183 тисячі 12 осіб; в 2017 – 210 тисяч 136 осіб… в 2020 – 3234 тисячі.
Як така динаміка зменшення природного приросту не зміниться, то за прогнозами ООН та експертів населення України до 2050 року зменшиться щонайменше на 7 МІЛЬЙОНІВ осіб та складатиме не більше як 35 МІЛЬЙОНІВ!
Натомість, головними показниками успішності голів ОДА чи очільників міст та ОТГ офісом Президента вважалося висота прапора на День Незалежності, величина фонтану за бюджетні кошти або кількість носій реклами про «Велике будівництво».
Насправді ж ефективність керівництва регіоном чи ОТГ повинна визначатися рівнем народжуваності та смертності, тривалістю життя, якістю і доступністю послуг охорони здоров‘я, освіти, культури й спорту, кількістю створених робочих місць та залучених інвестицій…
А доки переважатиме змагання серед місцевої влади – у кого більше ФІШЕЧЕК, то керівниками ОДА та РДА ставатимуть чемпіони по кількості одягнутих трусів або друзі владного шоу-бізнесу чи родичі родичів місцевих поміщиків.
