Православна Церква України виступає проти пропозицій ратифікації Верховною Радою України так званої “Стамбульської конвенції”. У ПЦУ закликали не виносити документ у парламент без глибокого обговорення цього питання в українському суспільстві та політикумі.
Про це йдеться у заяві Київської Митрополії ПЦУ.
Як стало відомо, Верховна Рада України має у планах найближчим часом розглянути ратифікацію так званої “Стамбульської конвенції”. Київська Митрополія Православної Церкви України з цього приводу повідомляє наступне.
1. Православна Церква України послідовно і активно виступає проти домашнього насильства як небезпечного і гріховного явища. Разом з іншими Церквами і релігійними організаціями ПЦУ підтримала низку законопроектів, які вже стали Законами України, щодо попередження домашнього насильства та притягнення винних до відповідальності. На думку багатьох експертів механізми, вже включені у законодавство України, кращі та більш ефективні, ніж пропоновані так званою “Стамбульською конвенцією”, яка є рамковим документом, тобто все одно передбачає внесення змін до законодавства.
Також Православна Церква України долучилася до програми створення шелтерів (безпечних просторів) для тих, хто постраждав від домашнього насильства і потребує тимчасового притулку та іншої допомоги. На жаль через розгортання широкомасштабної російської агресії цю програму довелося змінити з перенесенням шелтерів до найбільш безпечних регіонів України.
Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій спільно з Інститутом релігійної свободи та за підтримки Посольства Канади розробила і впровадила програму, покликану допомогти духовенству і релігійним громадам більш ефективно протистояти злу домашнього насильства.
2. Відтак будь-які обвинувачення релігійної спільноти загалом та ПЦУ зокрема у нібито небажанні захистити жертв домашнього насильства є цілком безпідставними, більше того – є дезінформацією.
Ганебною спробою маніпулювання суспільною свідомістю також є бажання пов’язати захист Церквами і релігійними організаціями України традиційних для нашого народу моральних і сімейних цінностей з нібито “підтримкою російської політики”. Справді, РФ намагається використовувати риторику захисту традиційних цінностей як димову завісу для прикриття власних злочинів. Однак якщо діяти за логікою опонентівпозиції української релігійної спільноти, то чи слід відмовитися від критики і засудження нацизму лише тому, що Росія використовує риторику “денацифікації” для виправдання свого нападу на нашу країну?
3. Позиція Православної Церкви України (а також позиція УАПЦ та УПЦ КП раніше, до об’єднання) залишається незмінною – наша Церква разом з усіма іншими Церквами і релігійними організаціями, об’єднаними у ВРЦіРО, виступає проти намагань під прикриттям боротьби з домашнім насильством внести в українське законодавство ідеологічні, світоглядні та медичні поняття “сексуальна орієнтація” і “гендерна ідентичність” як юридичні терміни, щоби у законодавстві підмінити біологічну стать (жінка і чоловік) гендером – комплексом соціальних, психологічних та сексуальних уявлень. Таким чином всупереч Конституції України пропонується закріпити норми однієї з сучасних ідеологій як обов’язкові законодавчі приписи, хоча жодна ідеологія, в тому числі гендерна, не може бути визнана державою як обов’язкова.
4. “Стамбульська конвенція” є документом Ради Європи – морально дискредитованої потуранням Росії організації. Цей документ жодним чином юридично не пов’язаний із процесом набуття Україною членства в ЄС. Спроби обґрунтувати просування ратифікації конвенції європейською інтеграцією України є безпідставними. Законодавство ЄС ясно зазначає, що питання сімейної політики, як і питання державно-церковних відносин, є виключною суверенною компетенцією країн та не може регулюватися загальним правом ЄС.
Справді, багато країн ЄС, де узаконені так звані “одностатеві шлюби”, де запроваджене кримінальне переслідування за критику гендерної ідеології та гріхів, які вона пропагує, з політичних та ідеологічних причин зацікавлені у просуванні “Стамбульської конвенції”, спонукаючи до її ратифікації інші країни. Однак політизація тематики одностатевих відносин та юридичне переслідування критиків цього гріха нами засуджується так само, як і політизація релігії. Називати стереотипи гендерної ідеології “європейськими цінностями” є такою самою підміною понять, як намагатися визначити, що лише ліберальні або лише консервативні, лише праві або ліві чи центристські політичні погляди є “європейським”, а всі інші – бажати піддати обструкції.
5. Негативна позиція ПЦУ зокрема та конфесій – членів ВРЦіРО загалом не раз послідовно була засвідчена і пояснена в документах, заявах і листах. Цією заявою Київська Митрополія ПЦУ ще раз засвідчує незмінність негативного ставлення до можливої ратифікації конвенції, як суперечливого, слабкого та ідеологічно заангажованого документу. Спроба просунути його ратифікацію саме у так званий “місячник гордості”, коли прихильники політизації гомосексуалізму проводять активні заходи на підтримку своєї ідеології, лише підтверджує переконання, що за обкладинкою боротьби з домашнім насильством у конвенції справді приховано речі, які суперечать моралі, природі та здоровому глузду.
6. ВРЦіРО постійно ставить питання про надання перед розглядом конвенції звіту про те, у який спосіб та наскільки ефективно у боротьбі з домашнім насильством органи держави використовують процедури та механізми, вже передбачені у законах України. На жаль досі, хоча минуло вже досить багато часу, такий моніторинг не був наданий. Наше спільне переконання полягає в тому, що замість ратифікації суперечливої та ідеологічно мотивованої конвенції слід значно більш ефективно використовувати права і механізми, які вже наявні в законах України, а в разі потреби – поліпшувати їх.
7. Пропозиція ратифікації конвенції “із застереженнями” є юридично слабкою, адже сама конвенція передбачає захист від таких застережень і вимагає виконувати себе в повному обсязі. Тож використовуючи конституційну норму про пріоритет міжнародних договорів України над національним законодавством бажаючі зможуть оскаржити ймовірні застереження та добитися їх подальшого вилучення.
Підсумовуючи, Київська Митрополія Православної Церкви України, поділяючи позицію всіх інших конфесій – членів ВРЦіРО, закликає не вносити так звану “Стамбульську конвенцію” на ратифікацію без попереднього глибокого обговорення цього питання, тим більше, що подібні обіцянки не раз публічно звучали з боку українських політиків найвищого рівня. У разі, якщо ратифікація буде пропонуватися без такого глибокого обговорення – ми просимо не підтримувати конвенцію.
Україна у минулому столітті вже багато постраждала від намагань втілити в життя протиприродні ідеології більшовизму, комунізму, нацизму і фашизму. Не варто до ідеологічних експериментів над нашим народом повертатися знову, особливо в час війни.
Київська Митрополія Православної Церкви України 19.06.2022 р.
Довідка:
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, або Стамбульська конвенція – міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства, відкрита для підписання 11 травня 2011 у Стамбулі, Туреччина.
Станом на січень 2018 року її підписали 45 країн та Європейський Союз. 12 березня 2012 року Туреччина стала першою країною, що ратифікувала Конвенцію, а вслід за нею – 33 інших країн з 2013 до 2019 роки (Албанія, Андорра, Австрія, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Греція, Данія, Естонія, Іспанія, Ісландія, Італія, Кіпр, Північна Македонія, Мальта, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Румунія, Португалія, Сан-Марино, Сербія, Словенія, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чорногорія, Швеція, Швейцарія). Конвенція набрала чинності 1 серпня 2014 року.
Метою конвенції є запобігання насильству, захист постраждалих і “покінчення з безкарністю злочинців”. Ряд християнських організацій та церков вважає, що конвенція має на меті просування “гендерних ідей”. У березні 2021 року Туреччина скасувала свій підпис і ратифікацію Стамбульської конвенції з формулюванням, що вона використовувалася для “нормалізації гомосексуальності”.
Джерело: “Прямий”
