Орденоносці Путіна-Мєдвєдєва та пропагандисти “російського світу” в Одесі знову викручується як вужі, щоб зберегти від демонтажу пам‘ятник, як його називають в народі, “Катерині Другій і коханцям”.
То їм мало історичних аргументів, то вони хочуть порадитися з представниками “120 національностей” Одеси.
Ницість і маразм поведінки місцевої влади в тому, що вже навіть першокласники знають що:
– Катерина Друга не має ЖОДНОГО СТОСУНКУ до заснування міста ОДЕСИ, адже в її розпорядженні (рестрикті) від 1794 року йшлося лише про ремонт двох гаваней вже ІСНУЮЧОГО міста;
– місто під назвою Кочубіїв (а згодом Хаджибей) існувало ще в 1492 році, коли його відвідував очільник Литовсько-руської держави князь ВІТОВТ;
– натомість, Катерина Друга, яка ніколи не була в цьому місті, увійшла в історію сумновідомим Маніфестом 1775 року “Об истреблении Запорожской Сечи”;
– рідна серцю слуг Путіна в Одесі імператриця також ЗАКРІПАЧИЛА українських селян і продовжуючи справу Петра Першого, вбивала ВСЕ українське: знищувала друкарні, вилучала українські букварі і книги…
Тарас Шевченко найбільш популярно і емоційно роз‘яснює ківаловим-трухановим, хто такі Петро Перший і Катерина Друга для українського народу:
“Це той первий, що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконала
Вдову сиротину.
Кати! кати! людоїди!
Наїлись обоє,
Накралися ; а що взяли
На той світ з собою?
Тяжко, тяжко мені стало,
Так, мов я читаю
Історію України…”
Тарас Шевченка, як відомо, також опікувався історико-культурною спадщиною України і коли дізнався про закриття, а потім підпал знаменитого Межигірського монастиря звинуватив у цьому саме царицю:
“Як цариця по Києву
З Нечосом ходила
І Межигорського Спаса
Вночі запалила.
І по Дніпру у золотій
Галері гуляла,
На пожар той поглядала,
Нишком усміхалась”.
І нагадаю найголовніший заповіт-докір нашого СВІТОГЛЯДНОГО БАТЬКА у справі дерусифікації та подоланні наслідків імперської спадщини, особливо в умовах війни України з російською ордою вбивць, ґвалтівників і мародерів військового злочинця Путіна:
“Чи буде суд! чи буде кара?
Царям, царятам на землі?
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І осквернену землю спалить”.
БУДЕ! ОБОВ‘ЯЗКОВО БУДЕ!
