У затишних залах Брами Заборовського «Національного заповідника» Софія Київська презентували майже 70 авторських ляльок. Їх виготовили майстрині із різних куточків України, а також українські мисткині, що проживають у Норвегії та Німеччині. Організатори виставкового проєкту — Тетяна Золочевська (Бремен, Німеччина) та Ніна Хаґен (Осло, Норвегія).
Виставковий проєкт «Князівни та княгині» присвячений дружинам та донькам князів Русі-України Х — ХІІІ століття, жінкам княжих родів Гольшанських, Острозьких тощо. Майстрині використали традиційну техніку вузлової текстильної ляльки та вдягнули їх в стилізовані шати візантійських царівен, княгинь Русі-України, скандинавських та німецьких принцес та королев.
Ляльки «представляли» дружину київського князя Володимира Анну Багрянородну, доньку Ярослава Мудрого — королеву Франції Анну, королеву Угорщини Анастасію дружину норвезького короля Єлизавету, онуку Ярослава Мудрого Блаженну Едігну, доньку литовського князя Юрія Гольшанського Юліану Гольшанську та інших.
«Експозиція доповнена історичними довідками та ілюстраціями з серії „Київські князівни на престолах Європи“ відомого художника Василя Василенка», — пояснила співробітниця заповідника та координаторка експозиції Ольга Паньків.
Тож гості виставки можуть прочитати інформацію про ту чи іншу героїню, і помилуватися, як по-різному майстрині їх собі уявили. На виставці 16 княгинь Ольг. І всі різні! Так, наприклад, у Марії Курій із Червонограда Ольга у червоних шатах. У Галини Гукової із міста Ромни Сумської області — у багряно-золотих із наміткою та хутряною облямівкою шапки та плаща, в одній руці у ляльки хрест, а в іншій — макет невеличкої церкви. Лялька Анни Некрилової із Запоріжжя у білих і темно-синіх кольорах зі щедрою вишивкою.
«До постаті княгині Ольги багато хто звертається, бо це сильна, вольова і мужня жінка, яка після смерті чоловіка не розгубилася, а успішно керувала країною. Це було також і у часи Козаччини, і маємо знову цю ситуацію, коли чоловіки на фронті, а жінки дбають про родину і допомагають війську і… творять!», — розповіла «Вечірньому Києву» Анна Некрилова.
На виставці вона представила ще одну ляльку святої Маргарити з Шотландії, доньку англійського короля Едварда Вигнанця та руської князівни Агати. Вона одружилася із шотландським королем Малкольмом ІІІ. У подружжя було щонайменше восьмеро дітей. Маргарита опікувалася церквами, ченцями та нужденними. Була зарахована до лику святих Папою Інокентієм IV у 17 столітті проголошена покровителькою Шотландії.
Щоб створити ляльки історичних осіб, про яких залишилися досить скупі відомості, майстрині не тільки читали Вікіпедію, а й шукали згадки про легендарних жінок у різних історичних джерелах. При цьому вони підкреслюють, що це не детальне відтворення, а образ.
Так Тетяна Бількевич пригадує, що ляльку-мотанку їй робила бабуся. Для маленької дівчинки кожен раз «мотали» іншу забавку із клаптиків тканини, що зберігали у старій скрині. Коли дитина йшла додому, то ляльку розбирали і шматочки ховали. Через багато років пані Тетяна захопилася створенням авторської ляльки, а потім пригадала, що це вже колись було у її житті…
«Для виставки я представила дві, хоча правильно три ляльки. Князівну Анну Всеволодівну, онуку Ярослава Мудрого та Малушу із маленьким Володимиром. Колись у Коростені побачила такий пам’ятник, і він мені запав у душу», — розповіла Тетяна.
Багато ляль, так ніжно називають їх майстрині, створювалися у складних умовах. Адже «географія» походження виставкових експонатів: Миколаїв, Запоріжжя, Харків… Майстрині, які познайомилися і почали співпрацювати завдяки проєкту «Українські ляльки мандрують світом», зараз особливо здружилися, підтримують і допомагають одна одній, залучають молодь до участі у виставках. І визнають, що створення ляльки чудово допомагає при психологічній напрузі.
«Виставляти власні роботи у Софії Київській — це неабияке визнання професійності та таланту. За кілька місяців війни разом із командою Софії Київської ми зуміли організувати виставку, яка має не лише культурну та просвітницьку мету, а й мотивує майстринь до творчості. Нелегко мотати ляльку, коли звучать сирени…», — розповіла «Вечірньому Києву» співорганізаторка виставки Ніна Хаґен. Серед її робіт — Єлизавета Ярославна, найстарша донька Ярослава Мудрого, яку видали заміж за норвезького конунга Гаральда Суворого.
До слова, про Єлизавету є окрема розповідь у книзі «Українці в Норвегії» Олени Герасимової. Королева Еллісів з двома іменами та загадковою долею, пов’язала дві країни і два століття.
В експозиції також представлені ляльки Лариси Дідик, Ірини Корень, Юлії Соловйової, Наталії Тищенко, Любові Панченко, Тетяни Ходак, Олени Громової, Ліни Гудзь, Вікторія Стефанович, Світлана Руденко, Тетяни Цівун та інших майстринь. На жаль, через реалії воєнного часу не всі змогли відправити свої експонати, зокрема, волонтерки Наталія Тхоржевська і Любов Свіріденко; майстрині Юлія Кондрашова і Ірина Гонтар. Але про них згадували і загадували бажання про спільну зустріч.
Помилуватися авторськими ляльками та дізнатися історії князівен можна у Брамі Зборовського упродовж вересня-жовтня.
До слова, у рамках проєкту «Українські ляльки мандрують світом» 23 вересня відкриють виставку «Народна лялька в Пирогові». Тематична виставка з Ужгорода приїде у Київ до Національного музею народної архітектури та побуту України.
Джерело: “Вечірній Київ”
