
Про це повідомляє сайт Державної служби з етнополітики та свободи совісті.
“ДЦУ пройшла крізь численні заборони з боку московської/російської і згодом радянської влади. Однак, досвід цієї релігійної спільноти вкотре засвідчив, що жодні заборони не знищать щиру віру”, – зазначають на сайті.
З 1988 спільнота змогла відновити діяльність у правовому полі, однак, лише як складова Російської (Руської) Православної старообрядницької Церкви. Водночас духовний центр Древлеправославної Церкви – в Україні, у селі Біла Криниця Чернівецької області.
Білокриницька Митрополія древлеправославних християн має у своєму канонічному підпорядкуванні парафії на теренах Румунії, США, Канади, Італії, Австралії, Німеччини, Грузії, Латвії та інших країн Європи.
Віряни Древлеправославної Церкви України – древлеправославні християни. Термін «старообрядці» не був самоназвою– її дали ззовні. Віряни України повертаються до власної назви ‒ древлеправославні християни. Прийнятним також є термін «старовіри».
Таким чином, Древлеправославна Церква України (ДЦУ) відновила свою історичну назву та юридично оформила важливий крок до автокефалії ‒ вихід з підпорядкування Московській Митрополії Російської (Російської) Православної Старообрядницької Церкви. Відповідно Древлеправославна Церква України (назва до зміни – Управління Київської і Всієї України Єпархії Російської Православної Старообрядницької Церкви) не є складовою і не підпорядковується Російській Православній Старообрядницькій Церкві.
У Державній служби з етнополітики та свободи совісті зазначають, що новий статут Древлеправославної Церкви України – важливий крок на її шляху до визнаної автокефалії, проголошеного навесні цього року.
Від 2 листопада 2022 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) – Древлеправославна Церква України.
Джерело: RISU