На тлі обговорення масового БЮДЖЕТНОГО МАРОДЕРСТВА чиновництва від Києва до віддалених гірських сіл, зовсім загубилися питання СВІТОГЛЯДНОГО і ГУМАНІТАРНОГО характеру. Хаотичні кроки у творенні Українського світу та очищенні від «русского міра» губляться через брак системної державної політики.
Нагадаю, логіку, точніше відсутність логіки у світоглядній війні влади за Україну:
– заборонили партії зрадників Медведчука-Шарія-Сальдо…
і залишили із мандатами депутатів ВР і місцевих рад від заборонених партій майже у 4 тисячі осіб;
– провели обшуки у колаборантів із московського патріархату, відкрили низку кримінальних справ…
і досі не ухвалили Закон про обмеження та заборону діяльності релігійних оргаганізацій афільованих з країною-агресором;
– узаконили поняття «українофобії»…
і досі не передбачили кримінальної відповідальності за її прояви;
– профінансували сатиричні шоу та запланували профінансувати із бюджету розважальні програми своїх друзів…
і не підтримали фінансово зйомки художніх і документальних фільмів на військову та історичну тематику…
– визначили Законом місце і механізм створення Національного меморіального військового кладовища…
і забули підписати цей Закон…
Досі у воюючій Україні ВІДСУТНІ:
– гуманітарна рада із авторитетних і патріотичних особистостей при Президентові для визначення стратегії і світоглядних пріоритетів Держави;
– віце-премʼєр-міністр в Уряді, який відповідає за гуманітарну політику в країні;
– новий міністр спорту, який би не суміщав посаду з керівництвом в НОК;
– новий міністр культури…
Гуманітарна робота місцевої влади ж нині зводиться до фінансування фестивалів, фонтанів, бруківки, островів розваг…, щоб народ відпочив від війни?!
Насправді ж ВТРАТА кожного дня державної роботи у СВТОГЛЯДНІЙ царині – це не просто помилка, це ШКІДНИЦТВО.
Бо ПЕРЕМОГУ, хоча із великими втратами, ми однозначно ЗДОБУДЕМО, але мусимо зробити все, щоб при цьому НЕ ВТРАТИТИ УКРАЇНУ!
