У Національному музеї літератури України відбулась презентація романного трикнижжя Людмили Лисенко «Світотворення від Марії» (Переддень. Введення. Об’явлення).
До 115 дня народження геніальної художниці Марії Примаченко, мистецтвознавиця та етнологиня, заслужена журналістка України, Людмила Лисенко представила трикнижжя, яке сповнене спогадів, невідомої загалу інформації, адже авторка дружить з родиною мисткині 50 років.
Марія Примаченко супроводжує Людмилу Лисенко з 1968 року. Ще 1990-го вона презентувала документальний фільм про художницю, фрагмент якого продемонструвала під час заходу.
Кінороман пані Людмила хоче розбити на невеликі серії, щоб читача очікувало продовження. У них — буде спроба показати долю українки, яка мала дар Божий відчувати світ зсередини, передбачувати й передати це у фарбах та образах.
Як зізналась Людмила Лисенко, Марія Овксентіївна не любила про себе ні дивитись, ні читати:
«Вона казала, що на екрані вона погана, а те, що написали — це — ніщо. і взагалі. що вони можуть написати? Але у мене в житті була ситуація, коли я була на возику і з паличкою, у мене була проблема з ногою. І вона зрозуміла, що я відчуваю її біль. Як вона ходила на одній ніжці… І вона сказала, що якщо я хочу написати про неї, то треба розказати про людей. Щоб писати цей роман, треба було наситити його дійовими особами. Їх там вже 1202.
Хто ж ці дійові особи? З-поміж рідних та близьких, які були біля пані Марії, у неї в житті були люди, яких вона називала «странніки».
Уявіть собі, Марія Овксентіївна жила у селі, двічі на рік вона виїжджала у ліс і двічі за життя була у Києві.
«Вона мала город, стежку, клумбу і хату… І більше — нічого. Вона мала космічну уяву, фантазію, вона мала глибокий світ всередині», — згадує авторка кінороману «Світотворення від Марії».
Джерело: «Вечірній Київ»
