28 квітня стартував останній етап реалізації вимог та приписів Закону України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімів”. Нагадаю, що вищезгаданий Закон визначив РІЧНИЙ термін для центральної та місцевої влади з метою ОЧИЩЕННЯ публічного простору України від символіки та пропаганди російської імперської політики.
Якщо від 27 липня 2023 року до 27 січня 2024 року це завдання покладалося на органи місцевого самоврядування, а з 27 січня до 27 квітня 2024 року – на голів ОТГ та міст, то від 27 квітня до 27 липня цю роботу мають завершити голови обласних адміністрацій.
Тож напередодні 3 етапу державної політики дерусифікації та деколонізації варто зробити певні висновки та застереження.
1. Спротив фанатів “російського світу” на рівні місцевої влади.
Не таємниця, що влада так і не спромоглася очистити місцеве самоврядування від депутатів ЗАБОРОНЕНИХ ПАРТІЙ медведчука-сальдо-шарія..Тож сотні голів ОТГ і міст та майже 4 тисячі депутатів місцевих рад та їхні прихильників робили все, що НЕ ВИКОНУВАТИ вимоги Закону та очищати публічний простір своїх громад від символіки російської імперської політики.
2. Тактика виконання Закону без “української історії”.
Ще одна категорія хитрозроблених місцевих чиновників пішла іншим шляхом. Вони виконали приписи Закону, проте змінили назви вулиць…на фруктові, овочеві та всілякі привітно-щасливі.
3. Захист “російського світу” та “хороших росіян” через їх недолугу та примітивну “українізацію”. Мовляв не важливо, що Булгаков ненавидів все українське, зате він був “коренным киевлянином”, а Чайковський хоч і вважав себе російським композитором, проте у нього дід – козак Чайка?!
Саме тому на останньому й найбільш важливому етапі УКРАЇНІЗАЦІЇ публічного простору радив би обласним адміністраціям невідкладно створити експертні ради із істориків, краєзнавців, філологів, етнографів…(якщо таких ще немає) і системно та фахово попрацювати задля очищення нашої рідної країни від символів та пропаганди вічного і заклятого світоглядного ворога.
А нам Всім хочу нагадати ПОВЧАЛЬНІ слова Очільника Української Держави Гетьмана Павла СКОРОПАДСЬКОГО, який спробував в 1918 році залучити на службу Україні “хороших росіян”, які були в опозиції до Путіна, перепрошую, до Леніна. Ось як він описує цей процес у своїх “Спогадах” вже на еміграції:
“Картина така: приїжджає змучена людина з комуністичного раю в Україну…Після приїзду людина мовчить, спить, пʼє і їсть – це її ПЕРША СТАДІЯ.
ДРУГА – хвалить, переконує, що Україна прекрасна, і мова така милозвучна, і клімат хороший, і Київ красивий, і уряд хороший, все розумно – одним словом, рай!
За цей час він встигає побачити декого із раніше прибулих і ось, так тижнів через два, він входить у ТРЕТЮ фазу. Ще веселий і любʼязний, однак зауважує, що все добре, але ось він їздить на візниках, вони вже дуже погані, і бруківка місцями нікудишня, чому ж тут тримають таких міських чиновників?
– Так вибачте, кажеш йому. Ви згадайте, що в Совдепії було, ми ж лише усього два місяці як працюємо, хіба можна тепер думати про візників і мостових, дякуйте Богові, що ви живі.
– Так то воно так, але все ж – і йде на досить довгий період.
Я розумію, що для нього настала вже ЧЕТВЕРТА фаза.
Зазвичай він вже не приходить додому, а його зустрічаєш або на вулиці чи де-небудь в театрі. Гарно одягнений, ситий, румʼяний і надзвичайно важний.
– Знаєте Ви, що я Вам скажу.
Ваша Україна дурниця і не має жодних шансів для існування, безумовно, що все це буде знищено, тому потрібно творити ЄДИНУ, НЕПОДІЛЬНУ Росію, та й українців ніяких немає, це все вигадка німців”.
Памʼятаємо нашу історію!
