ХIІI Міжнародний фестиваль “Книжковий Арсенал” оприлюднив програму та розпочав продаж квитків. До програми увійшли понад 200 подій, які відбуватимуться в будівлі Старого Арсеналу в Києві з 29 травня по 1 червня.
Фокус-тема “Все між нами – переклад”, кураторками якої стали Марсі Шор та Оксана Форостина, буде представлена 10-ма подіями. Перша з них і відкриватиме фестиваль – Дискусія “Усе між нами – переклад: інтро. Between No Limits / поміж без меж”. Учасниками обговорення стали: перекладач і літератор Остап Сливинський, поетка Ія Ківа та польська поетка, перекладачка аріель розе.
Традиційно на Книжковому Арсеналі представили літературну і професійну програми, також програму для дітей та підлітків.
Професійна програма продовжує співпрацю з іноземними видавцями і перекладачами через вже щорічну The Book Arsenal Fellowship Program. Втім, крім лекцій та дискусій у програмі представлять майстеркласи та воркшопи для дорослих.
Цьогоріч на Книжковому Арсеналі є і кілька спеціальних програм. Серед них й окремі події “про і для” підлітків із гаслом “Інтерпретація однозначного”.
“Одна з подій – читання текстів, представлятиме результат нашої творчої роботи у рамках Літературної лабораторії. Для відвідувачів, які хочуть проявити творчий потенціал, відбудуться два воркшопи – з колажування та письма. У програмі також будуть розмови про ментальне здоров’я, проблематику контенту для підлітків і пошуки свого місця у книжковій сфері“, – пояснюють організатори програми.
Власну програму представить і Український ПЕН. Під назвою “Кардіограма перекладу”, в рамках якої переклад покажуть елементом культурної дипломатії, а також презентують дкоументальну книжку загиблої Вікторії Амеліної.
10 найцікавиших подій фестивалю
Військовослужбовиця та парамедикиня Юлія Паєвська презентує свою дебютну збірку віршів “Наживо”. Також на слухачів чекатиме автограф-сесія з авторкою.
Серед учасників дискусії: військовослужбовиця і драматургиня Олена Апчел, громадська діячка та політикиня Ганна Гопко, поет і перекладач Сирєсь Боляєнь, журналіст та речник міністра закордонних справ Георгій Тихий, журналістка та психологиня Ольга Духніч.
- Публічне інтерв’ю “Тренди. Перечитування знакових текстів 2000-х.“
- Дискусія “Чи є у деколонізації кінець? Війна та мистецькі практики в Україні”.
Дискусію організували з нагоди виходу книжки “Повернення історії. Деколоніальність та мистецтво в Україні після 1991 року”. Видання стало результатом дворічної роботи Дослідницької платформи PinchukArtCentre.
Учасники – куратор та кураторка минулорічного Книжкового арсеналу Володимир Єрмоленко й Тетяна Огаркова. Модерує Олеся Островська-Люта.
Учасниці: Вікторія Бабій, Лариса Денисенко, Євгенія Закревська, Юлія Какуля-Данилюк, Віра Курико-Агієнко, Ірина Новіцька, Тетяна Пилипчук, Світлана Поваляєва, Євгенія Подобна, Ірина Довгань, Катерина Рашевська, Олена Стяжкіна, Тетяна Терен.
Як сучасна українська література сприймається в інших країнах? Чи мала вона достатню увагу до 2022 року? З якими викликами стикаються в її перекладі? Про це поговоримо з перекладач(к)ами з Німеччини, Франції, Чехії, Швеції та Польщі.
Що означає для письменника відмовитися від рідної мови? Перекладати себе? Відтворювати себе в іншій мові, також своїй? Якою мірою відмова російськомовних українських письменників і письменниць від російської є метафоричною ампутацією, актом солідарности з буквальними ампутаціями, які відбуваються у їхній країні?
Служба на бойових, очікування з полону, життя в окупації, самотність у прифронтовому місті — війна витворила безліч досвідів, які по-справжньому «передати» й «перекласти» неможливо. То як нам розуміти одне одного? І що робити з «внутрішнім перекладом», коли твої власні досвіди постійно змінні? Чи впорається мова з цим перекладом?
Своє — це те, що глибоко вкорінене в серці, що не потребує перекладів чи виправдань. Це простір істини, місце, де людина залишається собою. Музика Бориса Лятошинського звертається до серця — щиро, пристрасно, безкомпромісно. Вона говорить про те, що варте збереження, про своє, яке ніщо не може зламати. У концерті звучатимуть балада «Гражина» за поемою Адама Міцкевича — трагічна й велична історія перемоги, здобутої ціною життя – і Друга симфонія — сповідь душі, написана в страшні 1930-ті роки, свідчення сили бути собою всупереч усьому.
