В сьогоднішній надскладній і турбулентній геополітичній ситуації для України та світу вже якось і немодно згадувати про те, як Росія анексувала Крим.
Однак вважаю за необхідне нагадати про те, ЯК це було і ХТО (окрім російської орди та їх посіпак в Криму) винен?
Січень – лютий 2014 року – в Криму за прямого втручання Росії йде активна підготовка до виходу зі складу України;
5 лютого 2014 – МІЙ ВИСТУП у Верховній Раді України з пропозицією розпочати процедуру РОЗПУСКУ ВР Криму;
5 лютого – 6 березня 2014 – тодішні очільники України переконують мене й українське суспільство у власній спроможності ВИКЛЮЧНО толерантно-політичними методами домовитися із керівництвом Криму (нагадаю, що Головою ВРУ до 22 лютого був Володимир Рибак, з 22 лютого – Олександр Турчинов, а з 27 лютого – премʼєр-міністр Арсеній Яценюк).
Одночасно між лідерами політичних партій, які прийшли до влади після Революції Гідності, відбуваються тривалі ТОРГИ щодо партійних квот у призначенні посадовців, в тому числі й у Криму.
Мої спроби переконати вже і «МАЙДАННЕ» керівництво країни врешті-решт розпочати конституційно визначену процедуру розпуску ВР Криму знову МАРНІ.
6 березня 2014 – ВР Криму призначає референдум на 30, а згодом на 25 і остаточно на 16 березня 2024 року.
7 березня 2014 – в.о. президента, Голова ВРУ Турчинов звертається до Конституційного суду щодо незаконності дій ВР Криму та незаконності призначення референдуму.
14 березня 2014 – КСУ ухвалює рішення про нелегітимність кримського референдуму та незаконність дій ВР Криму.
15 березня 2014 – Верховна Рада України ухвалює рішення про розпуск ВР Криму.
16 березня 2014 – відбувається НЕЗАКОННИЙ, нелегітимний референдум в Криму.
Як бачимо, не лише злочинні, окупаційні дії путінської росії та її посіпак в Криму, а й злочинна БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ влади України дозволила ВР Криму призначити та провести референдум про зміну статусу Криму.
Саме тому й нині варто не забувати, як про історичні УРОКИ окупації Криму російською ордою так і про бездіяльність високопосадовців України.
Подаю відео мого виступу у Верховній Раді України від 5 лютого 2014 року.
