На Міжнародній науковій конференції з нагоди 230-ти річчя заснування знаменитого дендрологічного парку «СОФІЇВКА» запропонував тему визначення сучасної світоглядної місії УМАНІ та його важливої історико-культурної та природної складової – Софіївки.
Нагадав перед тим, що влада протягом останніх років всіляко намагалася «ВІДДАТИ» нашу УМАНЬ в ідеологічний та релігійний простір інших держав. Але якщо за попередньої влади глава адміністрації президента Ложкін обґрунтовував місію «нового Ізраїля» для ВСІЄЇ України, то очільник офісу президента Єрмак, а згодом і сам Президент Зеленський взялися за перетворення Умані в «другий, МАЛЕНЬКИЙ Єрусалим». Для підтвердження серйозності цього плану той таки Єрмак посилався на підтримку особисто премʼєр-міністра Ізраїлю Натаньягу та відповідальних за геополітично важливу справу міністрів.
Тож як дружня влада Ізраїлю на чолі з Натаньягу допомогла своєму, як зазначав Зеленський, «маленькому Єрусалиму» під час ВІЙНИ?
Аж ніяк – ЖОДНОЇ реакції ЗАСУДЖЕННЯ обстрілів російською ордою Умані (останні масові атаки на місто були 16 та 21 жовтня 2026 року) від урядовців Ізраїлю уманці так і не дочекалися. Зате за останні десятиліття в місті, всупереч всім приписам архітектурного та мовного законодавства, таки зʼявився «маленький Єрусалим» в районі хасидського кварталу.
Тим часом ні урядовці в Києві, ані місцеві чиновники не переймаються тим фактом, що в українському місті створена своєрідна автономна республіка поза правовим впливом Держави, а науковці та краєзнавці досі повторюють російсько-радянські наративи про історію Умані.
Для прикладу в україномовній Вікіпедії та й у більшості туристичних довідників місто пишається тим, що його відвідували цілий Горький (який називав українську мову «нарєчієм»), друг царя Пушкін та купа декабристів, які бачили «малоросів лише у складі Російської імперії».
Натомість не зустрінеш навіть згадки про:
– Івана Котляревського, який надихався давньогрецькою міфологією «Софіївки», коли створював свою геніальну «Енеїду»;
-Тараса Шевченка, який у повісті «Художник» нахвалює хороший Уманський парк;
– Василя Симоненка, який романтично передає свою любов до міста в поезії «Уманським дівчатам».
Місцевим чиновникам та й багатьом туристичним організаціям, якось невдобно розповідати про Коліївщину та запрошувати гостей міста оглянути величний памʼятник Івану Гонті й Максиму Залізняку та прочитати рядки знаменитої Шевченківської поеми «Гайдамаки».(Пишаюся тим, що наш Фонд «Рідна країна» фінансово та організаційно долучився до його встановлення).
Аж занадто розхвалюємо польського мангата Станіслава Потоцького, який профінансував та військового інженера Людвіка Метцеля, який спроектував Софіївський парк, а забуваємо про ГОЛОВНИХ творців цього одного із 7 чудес України – майже тисячу МЕШКАНЦІВ Умані та українських сіл, які це диво збудували.
Майже оминутий увагою страшний факт звірства НКВдистів, що згодом стали «коренными уманчанами», які в 1941 році розстріляли 945 українських патріотів, яких радянська влада вивезла із Чортківської тюрьми.
І ще багато й багато іншого із нашої героїчної та трагічної історії УКРАЇНСЬКОЇ Умані, тієї Умані, про яку геніальний шістдесятник Василь Симоненко писав:
«Умань! Добра, ласкава Умань
Хмари в небі – мов сива шаль,
Я люблю у Софіївці думать,
Із минулого знявши вуаль…
…Я люблю у Софіївці думать,
Відганяючи спогадів рій.
Від сьогодні, ласкава Умань,
Скільки житиму – бранець твій».
Памʼятаємо нашу історію!
Шануємо і пропагуємо УКРАЇНСЬКУ Умань!
Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»
