«Найменше би я хотів дожити до такого моменту, коли після хоча і нелюдської тяжкої, але переможної війни кожна наша ганчірка перетворилася в священну реліквію переможця. Коли кожен дурень і бюрократ, не дивлячись на якого народ переможе…, заявить, що перемога сталася саме завдяки йому, …коли дурень стане священним і недоторканним, не підлягатиме критикуванню…»
Олександр Довженко, 1.06. 1942 року.
Хочу знову розпочати з цитати Олександра Довженка 80-річної давнини. Бо хоч і рашисти замінили фашистів, а багато проблем ще з Другої світової війни збереглося.
Бачу нині ТРИ категорії політиків та посадовців, які шкодять воюючій Україні.
- Ура-патріоти.
Це група, так званих офісних військових стратегів, яка монополізувала в медіа право оцінювати і визначати перебіг воєнних дій та операцій, славити визначний внесок владців у перемогу та применшувати роль справжньої військової еліти та загалом військових. Ці «офісні стратеги» – єдині знають як, коли і на яких умовах треба домовлятися із «гарантом миру» в Україні Путіним.
Всі решта повинні мовчати , слухати і аплодувати. Не згадувати і не говорити вголос про проблемні регіони чи міста в контексті військових дій. Будь-яка критика неадекватних, а часом дурних і шкідливих заяв і дій цих «класиків війни» прирівнюється до зради.
- Селфі-воїни.
На тлі монополізації «офісними військовими стратегами» медіа, решта посадовців, політиків, особливо опозиційних, кинулися виправляти проблему зміцнення власного піару, то щоденними фото в натівській формі, зі зброєю і охоронцями з помічниками, то селфі поблизу підбитих, нашою героїчною Армією, танків чи БТРів, а ще гірше – поруйнованих будинків та населених пунктів.
- Мародери бюджету і гуманітарної допомоги.
Ця група чиновників та їх друзів – найбільше зло. Поки країна воює, вони тишком-нишком продовжують дерибанити бюджет і «справедливо» ділити гуманітарну допомогу. Найбільші ж циніки – різноманітні привладні радники, помічники та носії нагородної зброї, які щоденно закликають народ скинутися грошима і машинами для перемоги. В той час, як їх начальники, що керували країною останнє десятиліття, вивезли до війни десятки мільйони доларів за кордон і продовжують вивозити мільйони кешу вже й під час війни.
Висновки.
У питанні визначення долі України, особливо в контексті переговорів з Росією, «офісні військові стратеги» повинні бути повністю залежними від позиції Збройних Сил та розуміти, що здати Україну «путінської Росії як країні-гаранту» НІХТО НЕ ДОЗВОЛИТЬ .
Чиновникам, особливо тим, хто лише днями повернувся в Київ, радимо відповідально займатися своєю роботою, за яку вони отримують немалу зарплатню.
Політикам – допомагати народу і країні, БЕЗ численних селфі й дурного піару.
А мародерам-владцям – гарантуємо ОБОВ‘ЯЗКОВИЙ АУДИТ всіх бюджетних, кредитних та гуманітарних коштів, які використовуються ними під час війни.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
