Чергова історія про чергового посадовця (йдеться про віцепремʼєр-міністра Чернишова), якого звинувають у корупційних оборудках, і якого через використання інституту застави навіть не ВІДСТОРОНИЛИ від посади.
З огляду на це нагадаю, що вже більш як 6 років залишається на папері зобовʼязання Президента у його ОФІЦІЙНІЙ передвиборчій ПРОГРАМІ щодо ПЕРЕМОГИ над КОРУПЦІЄЮ.
Отож цитую розділ «НЕ БОРОТЬБА з корупцією, а ПЕРЕМОГА над нею»:
«Не вкради» – основна заповідь у боротьбі з корупцією.
Нульова толерантність до корупції на всіх рівнях.
ПІДОЗРЮВАНИЙ у КОРУПЦІЇ НЕ ВИЙДЕ під ЗАСТАВУ.
Засуджений за корупцію отримає конфіскацію майна і ДОВІЧНУ ЗАБОРОНУ ОБІЙМАТИ ДЕРЖАВНІ ПОСАДИ…
…Я сам не крав і нікому не дозволю!»
Натомість, як і в часи Порошенка, а особливо, в часи Зеленського ІНСТИТУТ ЗАСТАВИ став унікальним рятівним паском для ПОСАДОВЦІВ від віцепремʼєр-міністрів до численних міських чиновників.
Переконаний, що інститут застави для ПОСАДОВЦІВ, які мають справу з державним та місцевим бюджетами, має бути ЛІКВІДОВАНИЙ. Тим паче під час ВІЙНИ.
А от для підприємців, які нині під прицілом не лише російської орди, а й численних контролюючих та правоохоронних структур, мав би зберегтися інститут застави.
Окрім того, я вже 2 роки чекаю виконання ще однієї ОБІЦЯНКИ Президента про «прирівняння КОРУПЦІЇ до державної ЗРАДИ на час ВІЙНИ».
А поки мусимо говорити про очевидні й сумні речі у нашій воюючої України:
маємо ГОЛОВНОГО лютого ВОРОГА – російську орду військового злочинця і терориста путіна, і водночас, власних ВОРОГІВ – нахабну КОРУПЦІЮ та цинічну БЕЗПОВІДАЛЬНІСТЬ влади.