Київська міська влада проводить політику, яка призводить до деградації тролейбусного руху — найбільшого в континентальній Європі. Замість оновлення та розширення парку електротранспорту місто віддає перевагу дизельним автобусам, що погіршує екологічну ситуацію та якість перевезень.
Про це в етері телеканалу “Апостроф” розповів урбаніст, співзасновник громадської організації “Пасажири Києва” Олександр Гречко.
За його словами, кількість тролейбусів у Києві катастрофічно скоротилася ще до повномасштабного вторгнення — з 450 у 2016 році до 250 у 2021-му. Наразі на маршрути виїжджає максимум 240 машин.
“Ну, можна сказати, що цей занепан невипадковий, а це свідома політика Київської міської державної адміністрації по знищенню тролейбусного руху і електротранспорту, хоча ми маємо найбільшу в континентальній Європі тролейбусну мережу для того, щоб використовувати такий класний екологічний транспорт”, – сказав він.
Він підкреслив, що навіть нові закупівлі не вирішують проблему системно, оскільки не відповідають реальним потребам міста у великих та автономних транспортних одиницях.
Урбаніст наголосив, що замість розв’язання гострих транспортних проблем КМДА спрямовує кошти на масштабні й часто необґрунтовані дорожні проєкти. При цьому закупівля невеликих партій техніки вітчизняного виробництва без повноцінного автономного ходу неспроможна кардинально змінити ситуацію.
“Місто, маючи багатомільярдні бюджети, виливаючи колосальні кошти на непотрібні дорожні проєкти. Місто не купує тролейбуси ні за свої кошти, ні за кредитні кошти. І відповідно ми маємо ситуацію, коли цих тролейбусів стає лише менше. Зараз замовили 16, здається, тролейбусів українського виробництва, але вони ніяк абсолютно ситуацію не рятують, тому що це короткі тролейбуси. Відповідно, вони не можуть в одному тролейбусі перевозити велику кількість людей. Плюс там майже немає автономного ходу”, — пояснив експерт.
Урбаніст наголосив, що для зупинення деградації електротранспорту необхідно змінити транспортну політику міста, закуповувати сотні нових тролейбусів щороку та активніше залучати фінансування міжнародних партнерів. Він також звернув увагу на затягування реалізації проєкту закупівлі понад 70 тролейбусів за кошти Європейського інвестиційного банку.
На думку експерта, погіршення роботи громадського транспорту змушує людей пересідати на приватні автомобілі, що призводить до збільшення заторів і навантаження на дорожню мережу. Через це зростає час у дорозі не лише для водіїв, а й для екстрених служб та громадського транспорту.
“Коли людина переходить на автомобіль, то ця людина, скажімо так, створює додаткове навантаження на транспортну мережу, додаткові затори. Тому місто програє в плані того, що є затори. І якщо це перемножити на рік, то це, ну, колосальні такі часові безглузді втрати через оцю таку погану міську політику щодо транспорту”, — резюмував він.
Гречко переконаний, що частину проблем можна вирішити без значних фінансових витрат. Серед таких кроків він назвав оптимізацію маршрутної мережі, оперативне реагування на випадки блокування руху неправильно припаркованими автомобілями та розширення смуг для громадського транспорту. Це дозволило б підвищити швидкість і регулярність руху тролейбусів.
“Апостроф” повідомляв, що підвищення тарифів на проїзд у комунальному транспорті Києва до 30 гривень не покращить якість послуг, а лише прискорить деградацію системи та відштовхне пасажирів.
Аналізуючи слова урбаніста, можна виділити кілька головних причин, чому київський тролейбус опинився в такому стані, та які наслідки це має для міста.
Чому занепадає тролейбусний рух?
-
Пріоритет «асфальту», а не транспорту: Замість інвестицій у рухомий склад, КМДА часто спрямовує мільярдні кошти на капітальні ремонти розв’язок, будівництво нових шляхопроводів та автомобільних тунелів. Оновлення транспорту фінансується за залишковим принципом.
-
Закупівля «не того» класу техніки: Згадана закупівля 16 коротких тролейбусів не вирішує проблему пасажиропотоку. Києву катастрофічно бракує двосекційних «гармошок» (довжиною 18 метрів), які здатні перевозити велику кількість людей у пікові години.
-
Відсутність автономного ходу: Сучасні європейські міста купують тролейбуси з акумуляторами (з автономним ходом на 15–30 км). Це дозволяє транспорту легко об’їжджати ДТП, ремонти доріг або навіть продовжувати маршрут туди, де немає контактної мережі. Закупівля машин без цієї функції консервує застарілий підхід.
-
Бюрократія та затримки кредитів: Проєкт із Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) на купівлю понад 70 нових тролейбусів тягнеться роками через тендерні процедури, погодження та бюрократичні зволікання всередині профільних департаментів КМДА.
Замкнене коло «автомобілізації» міста
Урбаніст описує класичну транспортну пастку, в яку потрапляє Київ:
Коли інтервал руху тролейбуса стає непередбачуваним, пасажир обирає приватний автомобіль або маршрутку. Як наслідок, місто отримує:
-
Екологічні проблеми (заміна чистих тролейбусів на дизельні автобуси та тисячі приватних авто).
-
Економічні збитки (мільйони людино-годин, які кияни щодня безглуздо втрачають у заторах).
-
Параліч спецслужб (через щільні затори швидка допомога або пожежники не можуть вчасно дістатися на виклики).
Що можна зробити швидко і без мільярдів?
Громадська організація «Пасажири Києва» справедливо наголошує на «швидких рішеннях» (Quick Wins), які не потребують закупівлі нової техніки, але можуть покращити рух уже зараз:
-
Жорсткий контроль смуг громадського транспорту: Встановлення камер автоматичної фіксації та активна робота евакуаторів проти тих, хто паркується на смугах для тролейбусів.
-
Відокремлення ліній: Створення фізичних бар’єрів (делініаторів) на критичних ділянках, щоб авто не могли заблокувати рух транспорту.
-
Оптимізація графіків та маршрутів: Ліквідація дублюючих маршрутів (де приватні маршрутки просто «крадуть» пасажирів у комунального транспорту) та налаштування світлофорів під пріоритетний пропуск тролейбусів/трамваїв.
Джерело: Київ 1
