Поділ має особливе місце в цій історії. Задовго до появи сучасних вулиць, храмів і площ ця частина Києва була простором давніх вірувань та духовного життя.
З Подолом пов’язують і шанування Велеса – одного з найшанованіших богів дохристиянської Руси-України, якого асоціювали з достатком, мудрістю, покровительством худобі, ремеслам і торгівлі.
Для Подолу цей образ має особливий символізм. У дослідницькій та популярній літературі місце ідола Велеса пов’язують із нижньою частиною давнього Києва, хоча точне розташування капища достеменно не встановлене.
Велесова ніч у сучасному культурному осмисленні – це передусім нагода згадати про предків, замислитися над плинністю часу та відчути нерозривність поколінь. Адже місто живе не лише своїм повсякденням. Воно живе пам’яттю, яку передає від покоління до покоління.
Поділ особливо добре нагадує нам про це. Тут різні епохи залишили свій слід, різні вірування та культури переплелися в історію одного міського простору. І саме в цій багатошаровості – його неповторна цінність.
Пам’ятати своє минуле – означає краще розуміти, ким ми є і яку спадщину маємо передати наступникам.
«Серце Києва бʼється на Подолі» – Володимир Наконечний
