itravel.by
«Привет Алина, мы два путешественника, фотограф и профессиональный раздолбай.
Сегодня с утра наконец добрались до столицы Украины. Ищем хорошую компанию с ночлегом, взамен предлагаем хорошее настроение, много сладкого и при желании дальнейшее путешествие в Крым. :))))»
Таке повідомлення я отримала на couchsurfing.org. Couchserfing можна перекласти як диванне блукання або диванні подорожі. Офіційно це міжнародна некомерційна мережа, але зрозуміліше буде сказати, що це соціальна мережа для мандрівників та людей відкритих до міжкультурного або будь-якого іншого спілкування. Насамперед, це обмін гостинністю. До якої межі доходить твоя гостинність вирішуєш саме ти. Можна познайомившись через соціальну мережу з мандрівниками пустити їх на ночівлю, дві, три, тиждень, місяць… (але брати за це гроші категорично заборонено), нагодувати, влаштувати екскурсію містом чи країною або просто зустрітися на годину-дві «на каву», познайомитись, поспілкуватись, погуляти містом.
Я зробила авантюрно,. Вже за дві години ми зустрілися на Контрактовій пошті. Два хлопці Паша та Міша були втомленими, але привітними. Я одразу зрозуміла, що ми потоваришуємо. Міша пускав мильні бульбашки та роздавав перехожим паперових журавликів і був готовим гуляти разом з речами до вечора по місту, Паші така ідея не дуже сподобалась, він попросив все ж таки поїхати додому, «закинути» речі, прийняти душ, а тоді вже вирушати в мандри містом. Так і зробили. Сказати де мешкають хлопці не беруся, одним словом мандрівники, Паша народився в Латвії, але зараз живе в Амстердамі, більшість часу подорожує, Міша народився в Донецькій області, але його також достатньо покидало по світу. Людей з подібними життєвими історіями на сайті couchsurfing.org не мало.
профіль Євгена Сухих на couchsurfing.org
Євген Сухих розповідає, що «персонажів» зустрічав не мало. Його самого ідея каучсерфінга ще чотири роки тому захопила з головою. У 2007 коли дружина, а тоді ще дівчина, розповіла Євгену про такий рух, з України було лише близько 100 зареєстрованих користувачів. Зараз їх вже 3 000. «Тоді, 4 роки тому, я був дуже активним, у нас була окрема кімната з диваном та матрацами для мандрівників, максимум одночасно у нас ночувало шестеро людей, плюс ми влаштовували вечірки для друзів, тому було дуже весело. Крім того, я був ініціатором вечірок серед каучсерферів, так званих мітингів (англ. Meeting – зустріч), нас збиралося на природі до 50 людей. Стільки знайомств і кожен може розказати безліч історій, бо багато серед каучсерферів мандрівників або людей, які зустрічалися з дуже цікавими людьми. І це можуть бути як мільярдери, у мене був такий випадок, так і філософи, письменники, фотографи, творчі люди, просто диваки, з якими я дуже люблю зустрічатися.
Бувало нудні люди приїжджали, бувало навпаки занадто активні, особливо після n-випитої пляшки горілки, після другої ночі він продовжував веселитися, бутити інших співмешканців, які втомились після перельоту, довелось написати йому негативний відгук. Є люди, які не розуміють головну ідею порталу, пишуть мені: «Я за все заплачу, знайди мені двох дівчат білявок». В такому випадку я пишу на contact us модераторам і таких банять. Але в принципі можна знайти собі компанію за інтересами, хтось пише, що можна напиватися до безпам’ятства, хтось що можна курити травку – все це описується в профілі або з’ясовується в приватному режимі. Коли керівники сайту побачили, що я такий активний, запропонували бути послом в Києві (ambassador). В принципі, нічого особливого амбасадор не робить, у нього є деякі переваги на сайті та звичайно довіра інших учасників спільноти, що важливо, бо тебе будуть з легкістю приймати в інших країнах. Бо люди все ж таки ставляться до цього обережно, пускають до себе тільки тих учасників спільноти, які мають відгуки на сайті, давно в мережі та зарекомендували себе добре. Звичайно, це авантюрно, але ніяких страшних випадків не відбувалось, скоріше кумедні. Приїжджав до мене шахтар з Великобританії, дуже високий плечистий, добряче випивши повернувся після гулянки до моєї квартири. Я його попередив, що з ним в кімнаті будуть ночувати ще двоє чоловіків-геїв. Він, на диво, дуже толерантно поставився до цього, сказав, що немає нічого проти. Але він не думав, що прокинеться від обіймів одного з них… (сміється). Цікавих випадків та неймовірних життєвих історій стільки назбиралось, що хочеться все це записати. Мрію про окремий кабінет, тоді сяду за мемуари. Нещодавно у нас з дружиною народилась донька і зараз немає можливості усамітнитись, тому і від каучруху трохи відійшли, немає на це часу і прихистити ніде».
Євген Сухих має багатий досвід і багато корисних порад: коли до вас приїхала непривітна людина і відчувається, що її мета – це лише халява, поставте їй умови: або допомагаєш по господарству або йдеш гуляти з 9 ранку до 8-ої вечора сам по місту, бо завтра ми плануємо прибирати. «Подібні рухи – це не просто безкоштовне житло, насамперед, ти вирушаєш до друзів, і дуже приємно, коли гості привозять якусь дрібницю зі своєї країни або якийсь традиційний алкогольний напій» – говорить Євген.
І хоча діяльність мережі потребує значних капіталовкладень, організація позиціонує себе як неприбуткова. Існують за рахунок благодійних внесків, працюють на розвиток сайту волонтери. Коли відходять від справ одні, з’являються інші – нові. «Хороша ідея не потребує реклами, вона живе і розвивається і без неї, люди передають інформацію із вуст у вуста своїм знайомим» – підсумовує Євген.
Випускниця факультету журналістики Ліза вперше дізналась про Couchsurfing 2,5 роки тому, коли з подругою Анею зібралась їхати до Латвії на тиждень відсвяткувати Новий рік. Аня була вже зареєстрована на сайті, написала 5 листів мешканцям Риги з пропозицією зустрітися. Прихистку не просили, заздалегідь забронювали собі місця в хостелі. Троє з каучерів відповіли, що не проти зустрітись з дівчатами. Але зустрілися лише з одним 27-річним латишем.
– Ми розмовляли з ним англійською мовою, дуже приємний хлопець. Він нам показав такі місця у місті, до яких самостійно ми б не потрапили. Мені вже тоді дуже сподобався такий досвід. Сама зареєструвалася через рік, коли збиралась їхати до Польщі. Коли я була на практиці в Німеччині, то одна німкеня Вівьен вийшла на мене сама, вона побачила, що я в Боні і написала мені листа. У неї в університеті був курс україністики і вона писала роботу про часи Кучми. Ми зустрілися, я багато, чого їй розказала. Досі підтримуємо зв’язок, пишемо одна одній листи раз на два місяці десь. Потім я зустрічала гостей в Києві: був австрієць, я показувала йому будинок на Гоголівській, що розвалюється, заходили туди, спілкувались з мешканцями. А потім одразу на вулицю Ярославів Вал, де зазвичай безліч крутих авто. Бо я вважаю, що ось такий він Київ – контрастний. Потім мені написала молода шведка Катрін, вона побачила у моєму профілі, що я лівих поглядів, тому запропонувала разом піти на першотравневий парад у Києві. Ми дуже здружилися, бо у нас багато спільного, цього літа я була у неї в Стокгольмі, жила у неї два дні, святкувала її день народження, ходили до андеграундного нічного клубу та навіть безкоштовно потрапила до Королівського Шведського Палацу, бо Катрін там працює. Звичайно, мені обійшлася поїздка значно дешевше ніж могла, але це не єдина і не головна мета каучсерферів. Головне, це спілкування, пошук однодумців по всьому світу.
Був і не дуже вдалий досвід. Вперше я шукала «диван» (можливість переночувати у когось) цього літа в Копенгагені. У мене вже був «прокачаний» профіль, друзі серед каучсерферів, референси – тобто відгуки від членів спільноти, тому мені відповів один тридцятирічний данець, запросив нас з подругою до себе на вписку (сленг. безкоштовне отримання тимчасового житла). Чоловік приємний, але він дав нам два матраци, один з яких надувний, який ми не змогли надути (сміється) і якусь ковдру. Але все одно було дуже холодно, ми зовсім не виспалися з подругою. Але відгук я йому написала, що було все добре. Колись погодилась зустрітися з двома турками в Києві, але через 20 хвилин буквально зрозуміла їхню мету і що я їх не цікавлю (сміється) і ми собі розійшлися по своїх справах. Взагалі, шукаю зазвичай людей від 24 до 35 років десь, щоб не були надто молоді, мені здається, так безпечніше. Ну і, звичайно, читаю профіль, шукаю спільні інтереси, дивлюсь чи є у людини відгуки учасників спільноти. Я помітила, якщо пишеш людині лист персонально, демонструючи у ньому, що ти читав його профіль, то скоріше за все дадуть відповідь. А от якщо копіпастити змінюючи лише ім’я, то це безрезультатно.
У данця Ларса, у якого зупинилась Ліза, в барі була і українська горілка.
Ліза не має можливості запрошувати мандрівників до себе на ночівлю, але каже, що коли буде більша квартира і місце для гостей, то обов’язково змінить статус “Coffee” на “Couch”. На сайті дуже зручна пошукова система, можна шукати людей за місцем проживання, ставити свої критерії пошуку: вік, стать, сортувати список за релевантністю, останньою появою в мережі, досвіду, найстарішими або найновішими профілями. Одразу ж на сайті можна дізнатися більше про безпеку та сам рух. Не зважаючи на весь позитивний досвід учасників подібний рухів, варто пам’ятати, що ти їдеш в чужу країну до незнайомих людей, а це не може бути абсолютно безпечним. 5 березня 2009 року в місті Лідс у Великобританії чоловік зґвалтував мешканку Гонконгу, яка зупинилась у нього через CS (CouchSurfing). Пізніше його посадили на 10 років.
– Алло, Василію? Я твій номер знайшла на сайті CouchSurfing, прочитала, що ви сьогодні збирались з каучами йти до монументу Батьківщина-Мати. Хотіла до вас приєднатися, ви ще там?
– Ти не уявляєш де я? Бачиш Батьківщину-Мати? Якби бачила, то я зараз прямісінько на її щиті! Уххуу. Так, звичайно, підходь до нас, нас тут десь близько десяти людей зібралося.
Через півгодини я вже гуляю Києвом разом з веселою компанією так званих каучсерферів.
Разом з англійським контент-менеджером Джо, який закінчив філософський факультет в Канаді, а працює офіціантом у пабах по всьому світу і зараз прямує до Делі через Київ, харків’янином Олексієм, що три роки працював у Великобританії IT-спеціалістом, а зараз повернувся до України працювати в київському офісі цієї ж міжнародної компанії, з Анею, що закохалась у італійця та переїхала два роки тому до Мадриду і вступила у тамтешній університет, Світланою, що працює дитячим фітнес-тренером в Києві і просто любить подорожувати та іншими не менш цікавими особистостями, ми натомлені підходили до ресторану української домашньої їжі, бо дуже зголодніли. За тарілкою борщу та кухолем пива йшла звичайна міжнаціональна розмова, чим снідають в Англії, чим в Україні, які звички там і тут. У кого які інтереси та досвід в каучсерфінгу. Виявилось, що ідея залізти на Батьківщину-Мати з’явилась у працівниці страхової компанії Юлі, її друг кинув ідею в групу Kiev на couchserfing.org і назбиралась весела компанія різних, але відкритих до спілкування людей. Тепер Юля запевняє, що обов’язково зареєструється на сайті сама.
Www.couchsurfing.org – не єдиний, але найпопулярніший на сьогодні подібний сайт. Його організував Кейсі Фентон у 2004 році. Сьогодні на сайті майже 3 млн. зареєстрованих користувачів з 230 країн світу. Але першим був сайт www.hospitalityclub.org, існують також подібні мережі Globalfreeloaders.com, Place2stay.net, Stay4free.com, Bewelcome.org.
