Всюдисущий стрес Кажуть, що всі хвороби від нервів. Зазвичай ми легковажно ставимося до цього твердження і продовжуємо марно оббивати пороги кабінетів лікарів. Але якщо проблема існує в голові, то недуга, навіть зникаючи на час, незабаром повертається знову.
Вихід один – не просто усувати симптоми, а шукати коріння хвороби. Цим і займається психосоматика – наука, яка досліджує вплив психологічних чинників на тілесні захворювання. Сьогодні в країні триває затяжний конфлікт і воєнні дії, тож хвороби виникають особливо часто. Хронічний стрес – це не пр сто надмірне, а й життєво небезпечне випробування для організму.
Нині психоневрологічні навантаження на організм людини провокують виникнення тілесних (соматичних) недуг, і це вже не викликає сумнівів у лікарів. У сучасній медицині існує навіть таке поняття, як «психосоматичний розлад». «Нерідко накопичення стресів або якийсь різкий емоційний сплеск – горе, конфлікт чи навіть бурхлива радість – викликають прорив у «слабкій ланці», і людина занедужує. Відвідує лікарів, приймає ліки, але хвороба не відступає. Як правило, так проявляються психосоматичні захворювання, у розвитку яких провідну роль відіграють психологічні чинники, зокрема, і стрес.
Термін «психосоматичний» походить від двох грецьких слів: «psyche» – «душа» і «soma» – «тіло». А психосоматика – це напрям у медицині (психосоматична медицина) і психології, що вивчає вплив психологічних чинників на виникнення та перебіг соматичних, тобто тілесних, захворювань», – каже психотерапевт Олена Коляда.
Сьогодні медики з тривогою очікують колосального сплеску нервових розладів, виникнення психосоматичних хвороб, оскільки до переживань особистого характеру додається загальний неспокій і нестабільність в країні, значне негативне інформаційне навантаження, невпевненість у завтрашньому дні.
Нині практично кожен другий мирний житель (не кажучи про тих, хто бере участь у бойових операціях) скаржиться на погане самопочуття, порушення сну, неможливість сконцентруватися на роботі, домашніх справах, залежність від джерел інформації. Фактично ідеться про хронічний глобальний стрес, який є дуже небезпечним. Українці загнані у глухий кут, це надмірно тисне на мозок, і він починає давати серйозні збої.
Якщо медичне обстеження не може виявити фізичну або органічну причину нездужання або воно є результатом таких емоційних станів, як гнів, тривога, депресія, почуття провини, тоді хвороба може бути класифікована як психосоматична. А причинами психосоматичних захворювань у більшості випадків насамперед стають розумові процеси хворого, а не будь-які інші фізіологічні чинники.
Обережно, думки!
Іноземні вчені вважають, що понад 70% хронічних захворювань мають саме психосоматичне підгрунтя. Відомий на Заході психолог Луїза Хей в основі своїх психотерапевтичних методик ставить постулат про те, що наші думки та емоції матеріальні, кожна з них (маються на увазі негативні) руйнує здоров’я по-своєму, викликаючи певні захворювання. Такий взаємозв’язок був відомий здавна, тому, починаючи лікування, лікарі молилися і прописували цей засіб очищення душі хворим.
Проводилися відповідні дослідження і у вітчизняних наукових установах, зокрема, в Інституті фізіології ім. О. Богомольця. Ще у 1970–1980 роки науковці довели існування взаємозв’язку між особливостями організації психіки і формуванням того чи іншого соматичного розладу. З’ясувалося, що певний психотип частіше за інших страждає, приміром, на виразкову хворобу шлунка. Ця патологія виникає у людей тривожних, вразливих, невпевнених у собі, але і гіпервідповідальних. Такі особистості завжди незадоволені собою, схильні до самобичування і самоїдства. Це їм присвячено афоризм: «Причина виразки не в тому, що ви їсте, а в тому, що гризе вас». А ось гіпертонік зазвичай невисокий, повний, вибуховий, із короткою і товстою шиєю, різко реагує на будь-які обставини. Він скрупульозний, відповідальний, має аналітичний склад розуму. Виявлено також інші закономірності.
Наприклад, бронхіальна астма виникає при потраплянні в дихальні шляхи алергенів, може спричинятися інфекцією. А ще хворобу провокують емоційні чинники: несприятлива ситуація на роботі, де перспективному працівникові «перекривають кисень». Діти- астматики ростуть у сім’ях, де на них занадто тиснуть батьки, завищуючи свої вимоги. Таких схем можна навести безліч, бо немає в організмі такої тканини, органа або системи, яку не зачіпали б емоції. У будь- який момент життя стан тіла людини – це історія пережитих нею фізичних і емоційних травм, накопиченого життєвого досвіду, поглядів і уявлень.
Вихід завжди є!
«Як не можна почати лікувати очі, не думаючи про голову, або лікувати голову, не думаючи про весь організм, так і не можна лікувати тіло, не лікуючи душу», – казав Сократ. Батько медицини Гіппократ теж висловлював думку про те, що організм – це єдина структура, тому дуже важливо шукати і усувати причину хвороби, а не тільки її ознаки. Звісно, не завжди хвороба є психосоматичною. І не кожен нежить – це знак долі, не все так однозначно. При будь- якому нездужанні передовсім необхідно звернутися до лікаря відповідного профілю і ретельно обстежитися. Але якщо недуга погано піддається лікуванню, самопочуття погіршується на тлі стресу або конфлікту, вар то замислитися, чи не є це наслідком негативних емоцій, чи не змушують наші невиплакані сльози «плакати» наше тіло? Розібратися в цьому допоможе психотерапевт.
Увесь процес лікування ушкоджених органів і систем повинен супроводжуватися курсом психотерапії, спрямованим на корекцію особистості хворого, його реакції на навколишній світ. Тільки такий терапевтичний комплекс може сприяти одужанню. Саме тому віднедавна у всіх київських лікарнях до штату працівників обов’язково входять медичні психологи. А столичний медичний університет організував окремий факультет, де навчають фахівців відповідного профілю. Для тих пацієнтів, у яких хвороба має особливо важкий перебіг, на базі міської лікарні №8 працює спеціалізоване відділення психосоматичних розладів. Щодо першочергових порад, за словами психотерапевта Олени Коляди, усім тим, хто відчуває внутрішню напругу, дуже важливо почути самого себе, дотримуватися здорового способу життя, правильно харчуватися, нормально відпочивати.
Найкращі ліки від нервів – це сон. Корисно аналізувати свої сни, бо це продукт нашого мислення. Дуже добре мати якесь заняття до душі, найліпше відволікає від негативних думок і заспокоює нерви будь-яка праця руками – рукоділля чи робота на городі, а комусь простіше вести щоденник. Отже, перед тим як взятися за пігулки, треба подумати, чи можна вирішити проблему в інший спосіб. Не зайвою буде і консультація фахівця, який грамотно підбере заспокійливі або снодійні препарати, вітаміни. Якщо це не допоможе, – призначить антидепресанти. Все це застосовується разом із сеансами психотерапії.
Важливо розуміти, що будь-які рекомендації у цій сфері індивідуальні. Ось чому на Заході мало не в кожної людини є свій психоаналітик. Так само у кожного має бути сімейний лікар, який володіє елементами психотерапії і, якщо його знань недостатньо, направить пацієнта до потрібного спеціаліста.
