moemisto.com.ua
У Київському університеті імені Бориса Грінченка відбулася презентація міжнародного проекту “Пам’ять Майдану”
Музей організували представники чотирьох вищих навчальних закладів з України, Німеччини, Литви та Грузії.
Ініціатор проекту – нідерландець Роберт Ван Ворен, професор Каунаського і Тбіліського університетів, автор більше сотні публікацій у світовій пресі, присвячених зловживанням психіатрією в СРСР у політичних цілях.
“Ми збирали і записували усні розповіді очевидців подій на Майдані. Вони цінні швидше емоціями, ніж точною хронологією. Важливо було взяти інтерв’ю відразу після активної фази подій, оскільки після того, як мине деякий час люди можуть підносити ситуацію під дещо іншим кутом”, – розповів Ван Ворен.
Як приклад професор навів “загибель” веж-близнюків 11 вересня 2001 року в США. Через кілька років після трагедії відеоархіви поповнилися спогадами тих, хто лише наслухався історій з новин або безпосередньо від очевидців, але особисто нічого не бачив.
За словами української кінодокументалістки Наталії Машталер, у колекції Фонду пам’яті Майдану зібрано 125 годин аудіо- та відеозаписів. І що не файл – своя унікальна історія.
“Ми дуже довго збирали ці матеріали. Кожне інтерв’ю тривало годинами. Є навіть своєрідний рекорд: одна бесіда тривала вісім годин. Але зібравши всі “краплі”, ми отримали цілий океан історії”, – розповідає Наталія.
Копії всіх файлів зберігатимуться в Бремені (Німеччина). У планах ініціаторів Фонду пам’яті – проект “Віртуальний Майдан”, електронний варіант музею.
Модератор проекту правозахисник Семен Глузман назвав Майдан “регулярним політичним явищем”. За час незалежності України, за його словами, “було вже п’ять майданів, і люди впевнені, що через кілька років вони знову вийдуть на площу, щоб відстоювати свої права”.
На завершення презентації присутнім надали можливість першими побачити уривки з інтерв’ю з учасниками “революції гідності”, які увійдуть до “експозицію” віртуального музею Євромайдану.
Нагадаємо, у серпні в Українському домі пройшла виставка, головними експонатами якої були шоломи і каски євромайданівців. Речі, які захищали учасників революції, а потім стали полотнами для художників, після виставки в Києві мали провезти європейськими столицями.
