Цей палац з «Тисячі і однієї ночі» в мавританському стилі Київ отримав у 1902 році. Замовив його Городецький Соломон Коген, тютюновий король України і глава київських караїмів – представників іудейської релігійної громади, вшановуючи Старий Завіт замість Талмуда. Їх тоді в Києві було близько двох сотень. Спеціально під будівництво Коген купив садибу на Ярославовому Валу, але побачити повне втілення своєї мрії не встиг.
Він помер в 1900-му, і будівництво навіть довелося призупинити через брак коштів. Але караїми все ж знайшли гроші, і в 1902-му ажурний казковий палац відчинив свої двері.
Стіни будівлі були прикрашені імітацією кам’яного різьблення і ліплення у вигляді арабесок. Ліпну гордість будинку, як і «химери» Городецького, створив його близький друг, зодчий Еліо Саля. І робив він це так само, як в причудливій будівлі на Банковій: творив чудеса з дорогого нового матеріалу – цементу.
Внутрішня “начинка” Кенаси також отримала все саме-саме – новітне електричне освітлення, парове опалення і вентиляцію.
Але, прийшовши до влади, більшовики знесли на будівлі купол. У 1926 році тут розмістилася політико-освітня установа, потім був ляльковий театр, перед війною його займав Ансамбль народної пісні і танцю УРСР, де блискуче грав тоді ще невідомий київський актор, майбутній Буба Касторський з «Невловимих месників» – Борис Сичкін. У 1950-і роки влада не знайшла нічого кращого, як поселити тут кінотеатр «Зоря». У 1968-му будівля була реконструйована, а в 1981 дісталася артистам: зараз тут Будинок актора. Останнім часом йдуть розмови про те, щоб відновити купол.